Магнус Габріель Делагарді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Магнус Габріель Делагарді

Магнус Габріель Делагарді (швед. Magnus Gabriel De la Gardie, 15 жовтня 1622, Таллінн — 26 квітня 1686, Сигтуна) — шведський державний діяч, граф, рейхсмаршал, з 1647 член Державної ради, генерал—губернатор Ліфляндії, у 16601680 рейхсканцлер. Старший син фельдмаршала Якоба Делагарді, шведського роду французького походження — Де ла Ґарді.

Біографія[ред.ред. код]

Магнус зі своєю дружиною Марією. 1653

Магнус здобув гарну освіту (у тому числі і в Уппсальскому університеті) подорожуючи Європою. У 1669 Делагарді передав у дар Уппсальскому університету свою колекцію рукописів, що включає Молодшу Едду і Срібний кодекс — переклад з Євангелія на готську мову єпископа Ульфіла.

Він був одним із фаворитом до чоловіка, правлячої в ті роки (16441654) королеви Христини, але одружився зі своєю кузиною — принцеса Марія Євфросинія їз Цвайбрюкена.

Був губернатором Саксонії, брав участь в облозі Праги, в 1652 році став канцлером казначейства. Під час правління Карла X Густава (брат Марії Євфросинії), Магнус служив у Ліфляндії і взяв участь в війні звану — «Шведський потоп» (командував шведською арміею, яка вторглась у Литву). Коли Карл Густав помер в 1660 році, Магнус відповідно до його заповітом, був призначений канцлером.

Джерела[ред.ред. код]