Магнітне число Рейнольдса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Магні́тне число́ Рейнольдса (\mathrm{Rm}) — характеристичне число[1] та один з критеріїв подібності магнітній гідродинаміці, що характеризує взаємодію електропровідних рухомих рідин та газів (плазми) з магнітним полем. Назване на честь фізика Озборна Рейнольдса (1842–1912).

Воно визначається наступним чином[1]:

\operatorname{Rm} \, = \frac{vl}{\left(\frac{1}{\mu\sigma}\right)} = v \mu \sigma l,

де

\sigma — електрична провідність;
\mu \, — магнітна проникність;
l \, — характеристична довжина;
v \, — характеристична швидкість.

Аналогія цього критерію з числом Рейнольдса виникає, коли ввести поняття коефіцієнта магнітної в'язкості:

\eta_m \, = \frac{\rho}{\mu \, \sigma}.

Тоді магнітне число Рейнольдса можна записати як і звичайне число Рейнольдса:

Rm =\frac{\rho l v}{\eta_m}.

За величиною магнітного числа Рейнольдса усі процеси в магнітній гідродинаміці поділяються на два класи:

  • Rm \, \leqslant 1 (тобто з малою провідністю) — низькотемпературна плазма;
  • Rm \, \gg 1 (тобто з великою провідністю чи великими розмірами) — астрофізичні об'єкти, високотемпературна плазма.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б ДСТУ 3651.2-97 Метрологія. Одиниці фізичних величин. Фізичні сталі та характеристичні числа. Основні положення, позначення, назви та значення.

Джерела[ред.ред. код]

  • Физическая энциклопедия / Главный редактор А. М. Прохоров. В 5-ти томах. — М.: Советская энциклопедия. — 1994. Т.4 С.319