Магнітне число Рейнольдса

Магні́тне число́ Рейнольдса ($\mathrm{Rm}$) — характеристичне число та один з критеріїв подібності магнітній гідродинаміці, що характеризує взаємодію електропровідних рухомих рідин та газів (плазми) з магнітним полем. Назване на честь фізика Озборна Рейнольдса (1842–1912).

Воно визначається наступним чином:

$\operatorname{Rm} \, = \frac{vl}{\left(\frac{1}{\mu\sigma}\right)} = v \mu \sigma l$,

де

$\sigma$ — електрична провідність;

$\mu \,$ — магнітна проникність;

$l \,$ — характеристична довжина;

$v \,$ — характеристична швидкість.

Аналогія цього критерію з числом Рейнольдса виникає, коли ввести поняття коефіцієнта магнітної в'язкості:

$\eta_m \, = \frac{\rho}{\mu \, \sigma}$.

Тоді магнітне число Рейнольдса можна записати як і звичайне число Рейнольдса:

$Rm =\frac{\rho l v}{\eta_m}$.

За величиною магнітного числа Рейнольдса усі процеси в магнітній гідродинаміці поділяються на два класи:

• $Rm \, \leqslant 1$ (тобто з малою провідністю) — низькотемпературна плазма;
• $Rm \, \gg 1$ (тобто з великою провідністю чи великими розмірами) — астрофізичні об'єкти, високотемпературна плазма.

Див. також

• Число Гартмана

Джерела

• Физическая энциклопедия / Главный редактор А. М. Прохоров. В 5-ти томах. — М.: Советская энциклопедия. — 1994. Т.4 С.319