Магнітний монополь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Магні́тний моно́поль — гіпотетична частка, аналог елементарного електричного заряду для магнітного поля.

Суть ідеї[ред.ред. код]

Магніти мають два полюси. Цією властивістю магнітна взаємодія докорінно відрізняється від електричної. Електричне поле створюється позитивними й від'ємними зарядами — частками із одним єдиним полюсом. Аналогом постійного магніту для електричного поля є диполь, який завжди можна розбити на два заряди різного знаку. Тобто електричне й магнітне поле, які є рівнозначними складовими електромагнітної хвилі, докорінно розрізняються щодо своїх джерел.

Відсутність такої симетрії викликала гіпотезу про можливе існування частки із магнітним зарядом.

Досі експериментального свідчення про існування магнітного монополя отримати не вдалося за винятком одного випадку, коли експериментальна установка спрацювала 14 лютого 1982 року. Цей випадок отримав назву монополь святого Валентина.

Історія поняття[ред.ред. код]

На ранніх етапах розвитку фізики, яка базується на експериментальних дослідженнях, поширилась думка про принципову відмінність електричних та магнітних властивостей фізичних тіл. Ця думка чітко була сформульована (W. Gilbert, 1600). Встановлення Шарлем Кулоном тотожності законів притягання та відштовхування для електричних та магнітних зарядів (полюсів магнітів)- знову підняло питання про подібність електричних та магнітних сил, проте в кінці 18 століття було показано, що в лабораторних умовах неможливо розділити дипольне магнітне тіло на окремі магнітні заряди. Тому поняття про магнітно заряжену субстанцію було надовго вигнано з фізики після праць Ампера в 1820, де було доказано, що контур з електричним струмом створює таке саме магнітне поле, як і магнітний диполь.

Відновлення концепції магнітних зарядів припадає на початок 30-х років 20-го століття, тобто у період перегляду основ фізики у зв'язку зі створенням квантової механіки. Поль Дірак опублікував декілька статей присвячених проблемі т.з. магнітного монополя (тому в подальшому цю гіпотетичну частку почали називати монополем Дірака).

Монополь Дірака[ред.ред. код]

Поль Дірак створив квантову теорію взаємодії електричного заряду e з магнітним зарядом g, яка справедлива при виконанні умови: \frac{eg}{2\pi c}=n, де n — ціле число. Таким чином, магнітний заряд частки повинен бути кратним елементарному магнітному заряду g_0 = \frac{2\pi \hbar c}{e}, де e — елементарний електричний заряд.

Досить примітним є обернене твердження, що існування магнітного заряду не протирічить стандартній квантовій механіці тільки в тому випадку, коли електричні заряди всіх часток квантуються. Таким чином, існування магнітного монополя пояснувало б кратність електричних зарядів часток величині e, що спостерігається на практиці.

Умова квантування Дірака узагальнюється на взаємодію двох часток, кожна з яких має як електричний так і магнітний заряди (такі частки називаються діонами)

(e_1 g_2 - e_2 g_1)/ 2 \pi \hbar c = n .

(У використаній Діраком системі одиниць e та g мають одинакову розмірність, причому заряд е фіксований співвідношенням e^2/4 \pi \hbar c=1/137.) В нерелятивістському наближенні сила, яка діє на діон 1 з координатами r та швидкістю v з боку діона 2, закріпленого на початку координат, рівна

F = \frac{ ( e_1 e_2 + g_1 g_2 ) \mathbf{r} + ( e_1 g_2 - e_2 g_1 ) \frac{\mathbf{\left [ vr \right ]}}{c}}{4\pi r^3}.

Слід відзначити, що комбінації зарядів, які входять в цю формулу є інваріантні відносно дуального перетворення.

В системі СІ розмірності електричних та магнітних зарядів є різна. Більше того, в ній магнітний заряд визначається через відношення двох фундаментальних констант:

\mu = \frac{h}{e} = 4.135701\cdot 10^{-15}Дж/А,

де h - стала Планка та  e - електричний заряд електрона.

Формальне введення магнітного заряду[ред.ред. код]

За аналогією із законом Кулона для електричних зарядів, можна ввести закон взаємодії між одноіменними магнітними зарядами \mu \ . Сила відштовхування (притягання) між двома магнітними зарядами може бути представлена у формі[1]:

F_{\mu} = \frac{\mu^2}{4\pi \mu_0r^2},

де \mu_0 \ - магнітна проникність вакууму, а r - \ віддаль між двома зарядами. Постійна тонкої структури для магнітних зарядів має вигляд:

\beta = \frac{\mu^2}{2\mu_0hc} = \frac{1}{4\alpha} = 34,259009,

де h - стала Планка, c - швидкість світла у вакуумі, а \alpha - постійна тонкої структури для електричних зарядів.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Yakymakha O.L., High Temperature Quantum Galvanomagnetic Effects in the Two- Dimensional Inversion Layers of MOSFET's, p.91. Vyscha Shkola, Kyiv (1989) djvu


Література[ред.ред. код]

  • «Монополь Дирака». Сборник статей, перевод с английского, под редакцией Б. М. Болотовского и Ю. Д. Усачева, М., 1970.
  • Стражев В. И., Томильчик Л. М. Электродинамика с магнитным зарядом — Минск, 1975.
  • Коулмен С. Магнитный монополь пятьдесят лет спустя — пер. с англ. — «Успехи физических наук», 1984, т.144, с.277. текст.
  • Дэвонс С. Поиски магнитного монополя — «Успехи физических наук», 1965, т. 85, в. 4, с. 755—760 (Дополнение Б. М. Болотовского, там же, с. 761—762).
  • Швингер Ю. Магнитная модель материи — «Успехи физических наук», 1971, т. 103, в. 2, с. 355—365.
  • Shnir, Yakov M. Magnetic Monopoles — Springer-Verlag, Berlin, 2005 (ISBN 3-540-25277-0).

Посилання[ред.ред. код]

Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.