Мадонна Пітті
| італ. Tondo Pitti | |
|---|---|
_by_shakko_01.jpg) | |
| Творець: | Мікеланджело Буонарроті |
| Час створення: | бл. 1503 —1505 |
| Розміри: | 85,5 x 82 см |
| Висота: | 85 см |
| Ширина: | 82 см |
| Матеріал: | Мармур |
| Зберігається: | Флоренція |
| Музей: | Національний музей Барджелло |
 Мадонна Пітті у Вікісховищі | |
(бл. 1513 —1515)
«Мадо́нна Пітті» (італ. Tondo Pitti) — мармуровий барельєф, створений італійським скульптором і художником Мікеланджело Буонарроті близько 1503 —1505 рр. для Бартоломео Пітті[1].
Опис[ред. | ред. код]
Мармурове тондо зображає Марію та маленьких Ісуса та Івана Хрестителя. Фігури є простішими, аніж у тондо Таддея, і чіткішими. Марія сидить на низькій кам'яній лаві і притримує правою рукою книгу на коліні, а лівою — обіймає сина. Вона заповнює собою усю композицію, але оскільки тондо є не ідеально круглим, а овальним, а її голова дещо виходить за його межі, уся група не здається переобтяженою. У мадонни гостре підборіддя та глибокі ямки. Головний убір підкреслює її зосередженість. Ісус, натомість, дуже безпечний. Він сперся правим ліктем на книгу, що символізує мудрість[2]. У рисах Ісуса та Марії з тондо чітко простежується схожість із фігурами скульптури Мадонни Брюґґе — зрілість, печаль та приреченість[3].
Іван Хреститель ледь видніється за правим плечем Матері. Здається, що йому вдалося звернути на себе увагу мадонни, і вона зображена у процесі озирання на нього.
Вільям Воллес завважив, що барельєф планувався для огляду знизу вверх — саме за цієї умови Марія видається «королевою небес, що сидить на троні з ідеального куба, та вписана у круг тондо, яке заміняє її відсутній німб»[4]. За монументальністю та героїчністю образу з нею перегукується картина Рафаеля Мадонна у кріслі (Палаццо Пітті, Флоренція).
Техніка «non finito»[ред. | ред. код]
Карел Шульц, «Камінь і біль», с. 556
Вазарі пише, що твори розпочаті, але не закінчені, хоча й каже, що обидва тондо «були чудові та дивні»[1]. На думку Воллеса, техніка «non finito» у цьому творі скульптора підкреслює виразність образів[4]. Фриц Ерпель вважав, що «піднесена природність, що підсилюється у Non-finito невідполірованою мармуровою поверхнею тіла, зникома серйозність виразу обличчя, а також замкнутість, простота всієї фігури уже пророче натякають про новий, класичний образ людини у творчості Мікеланджело»[5]. Ерік Шильяно стверджує, що обидва тондо — і Пітті, і Таддея — це «блискуче використання зібраності та виразності круглої форми, високого рельєфу та обробки поверхні різцем»[6]. Він також висловлює сумніви щодо «недовершеності» робіт, адже ні Бартоломео, ні Таддео не відмовилися від замовлення, і не наполягали на «поліруванні» творів[7].
Віктор Лазарєв писав, що Мікеланджело, «закоханий у „дикий та твердий“ (alpestra e dura) камінь (…) не хотів забирати у нього „кам'яну“ душу»[8].
Історія тондо[ред. | ред. код]
За Вазарі, фра Міньято Пітті, чернець Монте Олівето, подарував цей твір своєму приятелеві Луїджі Ґвіччардіні (італ. Luigi Guicciardini)[1].
Зараз барельєф перебуває у музеї Барджелло (Флоренція).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Вазарі, 1970, с. 313.
- ↑ Tondo Pitti (англ.) . www.michelangeloexperience.com. 9 вересня 2010. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 29 квітня 2012.
- ↑ Скульптурные образы Мадонны «Тондо Тадеи» и «Тондо Питти» (1503-1505) (рос.) . www.mikelangelo.ru. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 30 квітня 2012.
- ↑ а б Wallace, 2010, с. 22.
- ↑ Эрпель, 1990, с. 25.
- ↑ Scigliano, 2005, с. 110.
- ↑ Scigliano, 2005, с. 111.
- ↑ Микеланджело. Поэзия. Письма, 1983, с. 9.
Джерела[ред. | ред. код]
- Вазарі Д. Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів = італ. Le Vite de’piu eccelenti Pittori, Scultori e Architetti. — К. : Мистецтво, 1970. — С. 296 —429, 497 —507.
- Эрпель Фриц. Микельанджело / Пер. с нем. Сергея Данильченко. — Берлин : Хеншель, 1990. — 72 с. — ISBN 3-362-00044-4. (рос.)
- Микеланджело. Поэзия. Письма. Суждения современников / сост. В. Н. Гращенков. — М. : Искусство, 1983. — 451 с. (рос.)
- Шульц К. Камінь і біль: роман / З чес. пер. Д. Андрухів. — К. : Юніверс, 2006. — 688 с. — ISBN 966-8118-23-5.
- Eric Scigliano. Michelangelo's Mountain: The Quest For Perfection In The Marble Quarries Of Carrara. — Simon and Schuster, 2005. — 352 с. (англ.)
- William Wallace. The Treasures of Michelangelo. — Andre Deutsch, 2010. — ISBN 978-0-233-00253-8. (англ.)
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття з мистецтва. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |