Мадхав Рао I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мадхав Рао I
Народився 14 лютого 1745
Савнур
Помер 18 листопада 1772
Тхевур
сухоти
Національність маратх
Діяльність політик, військовий очільник
Посада пешва
Термін 1761—1772
Попередник Баладжі Баджі Рао
Наступник Нараян Рао
Конфесія індуїзм
Батько Баладжі Баджі Рао
Матір Ґопіка Баї
Рід Бхаті
Дружина Рама Баї

Мадхав Рао I (маратхі:माधवराव, 14 лютого 1745 —18 листопада 1772) — 8-й пешва держави маратхів у 17611772. Намагався відновити вплив пешв серед маратхських раджей.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з династії пешв Бхаті. Був молодшим сином Баладжі Баджі Рао. Після загибелі старшого брата Вішваса Рао у битві при Паніпаті 1761 року стає спадкоємцем батька. Того ж року після смерті Баладжі Баджі Рао стає пешвою.

Із самого початку Мадхав Рао багато зробив для поліпшення військової та фінансової дисципліни. У 1762 році спланував похід проти Карнатаки. Під час походу між Мадхав рао та його дядьком Раґханатх Рао виникли розбіжності, внаслідок чого той залишив небожа й повернувся до Пуни. В цій ситуації Мадхав Рао не мав змоги продовжувати війну, тому незабаром уклав мир й теж відступив до Пуни.

В цей час пешва стикнувся з інтригам дядька, який незабаром підступно захопи Мадхав Рао. Раґханатх Рао вирішив замиритися з Сайїд Мухаммад-ханом, нізамом Хайдарабада, але той приспавши пильність свого маратхів, вдерся до Декану. Тоді Мадхав Рао втік з-під варти, зібрав військо й 10 серпня 1763 року у битві під Ауранґабадом завдав ніщивної поразки нізаму. Це у свою чергу, підняло престиж пешви, який відвоював владу у дядька.

У 1764 році зі значною армією пешва рушив проти Гайдара Алі, султана Майсура. Втім внаслідок інтриг Раґханатх Рао та вправності майсурського володаря, війська маратхів зазнали невдачі. У подальшому політика пешви зводилася до збереження вже контрольованих земель та відновленню авторитету пешви серед маратхських родин. У 1766 році було укладено союз з Хайдарабадом, у 1767 році придушено черговий заколот дядьки, якого помістили під домашній арешт.

Згодом став планувати новий похід проти Майсуру, але у 1770 році заховрів на сухоти, від яких помер 18 листопада 1772 року.

Джерела[ред.ред. код]

  • Stewart Gordon: The New Cambridge History of India. The Marathas 1600–1818. New York, 1993, ISBN 0-521-26883-4