Мадій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Мадій (грец. Μαδύης) (до 654 — до/близько 625) — скіфський династ, син та наступник Партатуа, згаданий Геродотом (Історія, І, 103).[1] За часів панування Мадія скіфи бл. 653/ 654 рр. до н. е. підкорили Мідійське царство (за іншою думкою час панування скіфів над Мідією — між 626–616  рр. до н. е.[2]), остатньо розбили кіммерійців (після/ близько 645 р. до н. е.).

У відомих на сьогодення ассирійських джерелах його не згадано, але політика Мадія цілком відповідала тогочасним потребам Ассирії.[3] Щодо скіфів, їх походів та їх військового і політичного впливу у Закавказзі часів Мадія та Партатуа існує і альтернативна думка, що побудована на безумовній критиці відповідних повідомлень Геродота.[4]

Етимологія імені:


Мадій в повідомлені Геродота (Історія, І, 103)[ред.ред. код]

…Кіаксар… переміг ассирійців у одній сутичці і вже обложив Нін, проти нього виступило численне військо скіфів, очолюване царем скіфів Мадієм, сином Прототія. Ці скіфи, вигнавши кіммерійців із Європи, вдерлися до Азії, і коли ті повтікали, вони, переслідуючи їх, прибули таким шляхом до Мідії.[8]

Антропоніми з основою *mada- в епіграфіці Пн. Причорномор'я[ред.ред. код]

Джерела. Примітки. Посилання[ред.ред. код]

  1. зазначений фрагмент далі за текстом
  2. (рос.)А. И. Иванчик. Накануне колонизации. Северное Причерноморье и степные кочевники VIII–VII вв. до н. э. в античной литературной традиции: фольклор, литература и история. Москва, Берлин, «Палеограф», 2005
  3. (рос.)Дьяконов И. М. История Мидии. Фил. Фак. СПбГУ, СПб, 2008
  4. (рос.)Медведская И. Н. О скифском вторжении в Палестину. ВДИ, № 2, 2000 г.
  5. (рос.)С. В. Кулланда. Еще раз о скифском языке. Orientalia et Classica. Труды Института восточных культур и античности. Выпуск VI.2005.
  6. (рос.)Тохтасьев С. Р. Проблема скифского языка в современной науке. Ethnic Contacts and Cultural Exchanges North and West of the Black Sea from the Greek Colonization to the Ottoman Conquest. Edited by Victor Cojocaru. Iani, 2005. Сам автор вважає цю етимологію досить суперечливою.
  7. (нім.) DR. MICHAEL JANDA. DIE SPRACHE DER MEDER. UNIVERSITÄT ZüRICH. LIZENTIATSARBEIT.2004.
  8. Геродот. Історії в дев'яти книгах. К.: Наукова думка, 1993.
    грец. Ιστορίαι (Ηροδότου) / Κλειώ. 103 "1 Φραόρτεω δὲ τελευτήσαντος ἐξεδέξατο Κυαξάρης ὁ Φραόρτεω τοῦ Δηιόκεω παῖς. οὗτος λέγεται πολλὸν ἔτι γενέσθαι ἀλκιμώτερος τῶν προγόνων, καὶ πρῶτός τε ἐλόχισε κατὰ τέλεα τοὺς ἐν τῇ, Ἀσίῃ καὶ πρῶτος διέταξε χωρὶς ἑκάστους εἶναι, τούς τε αἰχμοφόρους καὶ τοὺς τοξοφόρους καὶ τοὺς ἱππέας· πρὸ τοῦ δὲ ἀναμὶξ ἦν πάντα ὁμοίως ἀναπεφυρμένα. 2 οὗτος ὁ τοῖσι Λυδοῖσι ἐστὶ μαχεσάμενος ὅτε νὺξ ἡ ἡμέρη ἐγένετό σφι μαχομένοισι, καὶ ὁ τὴν Ἅλυος ποταμοῦ ἄνω Ἀσίην πᾶσαν συστήσας ἑωυτῷ. συλλέξας δὲ τοὺς ὑπ᾽ ἑωυτῷ ἀρχομένους πάντας ἐστρατεύετο ἐπὶ τὴν Νίνον, τιμωρέων τε τῷ πατρὶ καὶ τὴν πόλιν ταύτην θέλων ἐξελεῖν. 3 καί οἱ, ὡς συμβαλὼν ἐνίκησε τοὺς Ἀσσυρίους, περικατημένῳ τὴν Νίνον ἐπῆλθε Σκυθέων στρατὸς μέγας, ἦγε δὲ αὐτοὺς βασιλεὺς ὁ Σκυθέων Μαδύης Προτοθύεω παῖς· οἳ ἐσέβαλον μὲν ἐς τὴν Ἀσίην Κιμμερίους ἐκβαλόντες ἐκ τῆς Εὐρώπης, τούτοισι δὲ ἐπισπόμενοι φεύγουσι οὕτω ἐς τὴν Μηδικὴν χώρην ἀπίκοντο."
  9. (гр.)CIRB 456
  10. (гр.)CIRB 1279
  11. (гр.)CIRB 1282
  12. (рос.) Кубланов М. М. Новые погребальные сооружения Илурата. КСИА. 1979. No 159.
  13. (гр.)SEG 36:714