Мазанка

І. Ю. Рєпін. Українська хата, 1880.

Напівзруйнована стіна мазанки

Ма́занка, також маза́нка — хата, зроблена з глини, сирцевої цегли чи хмизу, обмазаного глиною, замішаною на гною або будь-якою іншою органічною речовиною (саманна техніка). Стіни надалі покривалися побілкою на вапні. Була поширена на території степової та лісостепової України, що було пов'язано з природними умовами, було не так багато лісів, а отже й деревини для будівництва.

Назва

Такий тип хати отримав назву мазанка від слова мазати (тинькувати, штукатурити глиняним розчином).

Технологія

Стіни мазанок складалися з дерев'яного каркасу. Проміжок між сохами та ригелями (клітинами) заповнювався або грудками змішаної з соломою чи очеретом глини («вальків») або обмазували цим матеріалом плетені стіни; ці операції були відомі як «валькування».

Після обмазування та просушування — стіни білили вапном, крейдою або білою глиною.

Хата з плетеними з хмизу (хворосту) стінами і обмазана глиною називалася хворостянка.

Обмазувати глиною могли й дерев'яні хати (зокрема, рублені «в шули»). Щоб краще тримався глиняний розчин, стіни клинцювали — забивали в них кілочки, клинці (аналогічно кріпленню дранки перед тинькуванням).

Однією з найпоширеніших була хата на сохах, в стінах якої накладали очерет і обмазували глиною з соломою.

Мазанки поділялися на:

• дерев'яні;
• плетені;
• солом'яні;
• очеретяні.

• 
  Мазанка у Національному заповіднику «Хортиця», Запоріжжя
• 
  Мазанка. Музей у Пирогові.
• 
  Мазанка. Музей у Пирогові.
• 
  Мазана рублена комора з села Бегоща. Музей у Пирогові.

Див. також

• Саман
• Фахверк
• Хата

Джерела

• Енциклопедія українознавства для школярів і студентів. — Донецьк: Сталкер, 2000. — 496 с.
• М. Русовъ. Очеркъ поселеній и построекъ Полтавской губерніи // Сборник Харьковского историко-филологического общества, ч. 1 и 2. — 1902. — Т. 13.
• Музей «Русский быт» [Архівовано 21 липня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)