Мазепа (Байрон)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мазепа
Mazeppa - Byron.png
Жанр Поема, Романтизм
Автор Джордж Гордон Байрон
Мова англійська
Написаний 1818
Виданий 1819
Паж Мазепа, прив'язаний до коня. Теодор Жеріко
Картина Ораса Верне

«Мазе́па» (в оригіналі з двома p — «Mazeppa») — романтична поема Джорджа Байрона, написана ним в Венеції (Італія) з 2 квітня 1817 по 26 вересня 1818 роки, опублікована в 1819 р.

Поема[ред.ред. код]

Картина Буланже

Головний герой поеми — гетьман Іван Мазепа, що розповідає після поразки під Полтавою свою історію Карлу XII. Ця розповідь — основний зміст поеми і має мало спільного з біографією історичного Мазепи; центральний епізод — юного героя, пажа польського короля Яна II Казимира, оголеним прив'язують до спини коня, якого відпускають в степ, в покарання за зв'язок з Терезою, юною дружиною графа Фальбовського. При нападі зграї вовків Мазепа ледь виживає.

Потім кінь приносить напівмертвого Мазепу на Україну, де його звільняють, і він завдяки своїм здібностям стає гетьманом. Ця історія була взята Байроном з «Історії Карла XII» Вольтера. Майбутній гетьман дійсно служив при дворі короля і дійсно був відісланий від двору після скандалу.

Слова з поеми Байрона взяті епіграфом до поеми Пушкіна «Полтава» (де образ Мазепи трактується інакше, а саме як образ романтичного «лиходія»). Про байронівського «Мазепу» Пушкін писав:

Байрон знав Мазепу тільки за Вольтеровою «Історією Карла XII». Він вражений був тільки картиною людини, прив'язаного до дикого коня, що мчить по степах. Картина, звичайно, поетична, зате подивіться, що він з неї зробив. Але не шукайте тут ні Мазепи, ні Карла, ні цієї похмурої, ненависної, болісної особи, яка проявляється у всіх майже творах Байрона, але яку (на біду одному з моїх критиків) як навмисне в «Мазепі» саме і немає. Байрон і не думав про нього: він виставив ряд картин одна однієї разючіша — от і все: але яке полум'яне створіння! яка широка, швидка кисть! Якщо ж би йому під перо попалася історія спокуси дочки і страченого батька, то, ймовірно, ніхто б не наважився після нього торкнутися цього жахливого предмета.

Юний Лермонтов зробив вільний переклад п'ятої пісні «Мазепи» — розповідь Мазепи про любов до Терези («Ах! Нині я не той зовсім», імовірно 1830).

У живописі[ред.ред. код]

Картина Ораса Верне

І. С. Кон у своїй книзі «Чоловіче тіло в історії культури» зазначає, що даний сюжет став одним з улюблених мотивів французьких художників-романтиків.

"Тут є все: підступність і любов, мужність і безпорадність, суперництво юності і старості. Нарешті, кінь — стародавній символ почуттів, які чоловік повинен тримати в узді, а в даній ситуації Мазепа сам опинився у владі оскаженілого коня. Образ безпорадно розпростертого на спині, прив'язаного до крупу коня нагого юнака давав простір садомазохистській уяві, звичайно в такій позі представляли тільки жінок, наприклад, зображуючи викрадення Європи " [1] .

Цей сюжет захопив відразу декількох великих художників:

  • Жеріко: літографія «Мазепа» (1823), виконана спільно з Еженом Ламі; невелика картина олією на папері (1821–1824), приватна кол., Париж.
  • Делакруа: кілька малюнків і картин, частина з них не збереглася. Картина «Мазепа на вмираючому коні» (1824, Гельсінкі, музей Атенеум).
  • Шассеріо: картина в Страсбурзькому музеї [2]
  • Верне: «Мазепа серед коней» (1825), «Мазепа серед вовків». Існують копії обох картин, виконані Джоном Ф. Херрінг (галерея Тейт-Брітні, Лондон)
  • Буланже: «Мазепа» (1827)

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. І. С. Кон. Чоловіче тіло в історії культури. М., 2003, с.220
  2. Musees de la ville de Strausbourg