Мазури (Польща)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Мазурія)
Перейти до: навігація, пошук

Мазури, також Мазурія (пол. Mazury; нім. Masuren) — історична область, на північному сході Польщі відома сьогодні своїми 2000 озерами.

У 11-13-му століттях, територія була заселена давніми пруссами, або балтійськими пруссами, балтійською етнічною групою, які жили в Пруссії, на землі в південно-східних прибережних районах Балтійського моря, в районі Вісли і Куршської лагуни. Вони говорили на мові, тепер відомий як давньопрусська, і сповідали релігію на думку сучасних вчених, тісно пов'язану з литовським язичництвом. Вони були охрещені в католицизм в кінці 13-го й 14-му століттях, після завоювань лицарів Тевтонського ордену, а потім перейшли у протестантизм на початку 16 століття. У 15-19-их століттях, територія входила до складу герцогства Пруссія, Королівства Пруссії і нарешті у Німецьку імперію. Після Об'єднання Німеччини в 1871 році політика германізації прагнула викорінити мовні коріння давньопрусської і польської мов. У результаті Східнопрусського плебісциту після Першої світової війни Мазурія залишився в складі Веймарської Німеччини. Після Другої світової війни територія стала польська, місцеве населення (німці, онімечені поляки і прусси) покинули цей район.

Наразі економіка області базується головним чином на еко-туризмі та сільському господарстві.

Історія[ред.ред. код]

Давні Прусси[ред.ред. код]

Докладніше: Прусси
Східна Пруссія, 1931: Етнічна Мазурська дитина і Мазурський будинок біля озера.
Аерофотознимок регіону Лупстих
Каяки по річці Крутинь
Собор Діви Марії в Святий Липці

У 13-му столітті Пруссія була заселена балтомовними давніми пруссами, це землі Помезанія, Погезанія, Галіндія, Бартія і Судовія. Область навколо багато озер з 18-го століття неофіційно називають Мазурією. Південні регіони, були менш заселені, ніж у більшості країн Європи, що дозволило лосям, зубрам, ведмедям та інші ссавцям вижити. Підраховано, що близько 220,000 давніх пруссів мешкало на терені в 1200 році. Цей широкий незаселений терен впродовж століть був бар'єром проти нападу потенційних загарбників. Під час Балтійських хрестових походів 13-го століття, давні прусси використовували цей незаселений терен, за для оборони проти лицарів Тевтонського ордена, чия мета була у християнізації корінного населення, вони зробили це в основному за рахунок завоювання, яке завершилося в 1283 році, коли лицарі знищили прусський донжон Елк (Lyck).

Після завоювання Орденом району, поляки, почали селитися на південному сході завойованих теренів. Німецькі, французькі, фламандські, данські, голландські і норвезькі колоністи оселилися в районі незабаром після цього. Число польських поселенців знов значно зросло на початку 15 століття, особливо після першого і другого Торуньского миру, в 1411 і 1466 роках відповідно. У той же час місцеве Прусське населення вже через раніші війни з Тевтонським орденом і роки нападів з боку Польщі вельми скоротилось. Пізніше асиміляції з боку німецьких поселенців, а також польських іммігрантів і інших створили нову прусську ідентичність.

Герцогство Пруссія[ред.ред. код]

У Мазурії польська мова набула широко вжитку через велику кількість переселенців з Мазовії. За підсумками Другого Торунського миру в 1466 році, Тевтонський орден опинився під владою Польщі. В 1525 році Альберт Прусський ввів лютеранство, у герцогстві Пруссія і Мазурії. Хоча більша частина сільських мешканців були польськомовні , міста залишалися німецькомовними. Давня прусська мова зберігся в деяких районах сільської місцевості до початку 18 століття.

Протягом Північної війни південь Пруссії (згодом Мазурія) була зруйнована в 1656, атаками татар на Річ Посполиту; під час рейдів знищено практично всі селища і вбито 30% населення протягом двох тижнів. У 1708-1711, близько 50 відсотків мешканців із щойно відбудованих селищ померли від чуми. Втрати населення були частково компенсовані міграцією протестантських поселенців або біженців з Шотландії, Зальцбургу (вигнання протестантів 1731), Франції (біженці-гугеноти після Указу Фонтенбло в 1685 році), і особливо з Речі Посполитої, в тому числі польські брати вигнані з Польщі в 1657 році. Останньою хвилею біженців в Мазурії були російські старообрядці в 1830 році, коли їм було надано притулок королем Фрідріх Вільгельмом III Прусським.

Королівство Пруссія і Німецька імперія[ред.ред. код]

Після смерті Альберта Фредеріка, герцога Пруссії в 1618 році, його зять Іоанна Сигізмунд, курфюст Бранденбурга, успадкував герцогство, у тому числі озерний край (пізніше Мазурія), об'єднав обидві території, що знаходилися під владою однієї династії і утворив державу Бранденбург-Пруссія. Залишаючись номінально під суверенітетом польського короля було відкликано договір Велау в 1657 році. Терен став частиною Королівство Пруссія після коронації короля Фрідріха I Прусського. Озерний край (Мазурія) увійшла до складу новоствореної адміністративної провінції Східна Пруссія з моменту її створення у 1773 році. Назва Мазурія почало офіційно вживається після нової адміністративної реформи в Королівстві після 1818.

Германізація була повільною і в основному здійснювалася через систему освіти. Після Об'єднання Німеччини в Німецьку імперію в 1871 р., польську мову було заборонено у школах в 1872 р.

З мазурського населення в 1890 році, 143,397 — визнали німецьку мову рідною, 152,186 — польську і 94,961 — мазурську. У 1910 році німецьку мові — 197,060, польську — 30,121 і мазурську — 171,413.

Під час індустріалізації наприкінці 19 століття близько 10% населення Мазурії емігрувало до Рурського регіону, де проживало близько 180,000 мазурів на 1914 рік.

Під час Першої світової війни, битви при Танненберзі і перша і друга битви на Мазурських озерах між кайзерівською Німеччиною і Російською імперією відбулася в межах Мазурії в 1914—1915. 11 липня 1920, Ліга Націй провела Східнопрусський плебісцит за для визначення статусу півдня Східної Пруссії. Референдум визначив, що 99,32% виборців визначились за краще залишитися у Східній Пруссії[1].

Веймарська республіка[ред.ред. код]

Мазурія була єдиним регіоном Німеччини безпосередньо постраждавших від битв Першої світової війни. Пошкоджені міста і села були відновлені за допомогою кількох міст-побратимів із Західної Німеччини: Кельн, Нідзиця, Франкфурт-на-Майні, Гіжицько, а також Відень й Щитно. Але Мазурія була значною мірою аграрно-орієнтованою і страждала від економічного зниження після Першої світової війни, додатково серйозно постраждала в результаті створення Польського коридору, який підняв транспортні витрати на традиційні ринки збуту в Німеччині[2].

Після кінця 1-ї світової війни та Версальских угод 1919, польська держава підняла питання про державну належність цього регіону. Під наглядом держав Антанти спеціальною комісією в 1920 році були проведенні наступні опитування населення:

  • мовна структура населення
  • переваги та орієнтації населення щодо державно-політичні належності
Графік опитування населення 1920

По першому опитуванню з'ясувалося, що 82 % населення Мазурії вважають своєю рідної мовою німецьку, 11 % польську та 7 % мазурський діалект.
По другому питанню: в голосуванні взяли участь 87,31 % правоздатного населення краю. За залишення в складі Східної Пруссії (тобто Німеччини) виявилось 97,86 % (або 363.159 голосів), за належність до Польщі проголосувало 2,14 % (або 7.924 голосувавших)[3].

Друга світова війна[ред.ред. код]

В ході Другої світової війни, Мазурія була частково зруйнована в результаті відступу німецької і просування радянської армії в ході Вісло-Одерської операції. Область перейшла під владу Польщі згідно з рішеннями Потсдамської конференції. Велика частина населення емігрувало до Німеччини або були вбиті під час або після війни, у той час як інші були піддані "національному контролю", часто заснованому тільки на походженні прізвища[2], організованого комуністичним урядом Польщі. Терен заселявся поляками з Центральної Польщі та польських областей приєднаних до Радянського Союзу, а також українцями висланими з південної Польщі через акцію «Вісла»[4]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Andreas Kossert: "Grenzlandpolitik" und Ostforschung an der Peripherie des Reiches, p. 124
  2. а б Andreas Kossert, Masuren. Ostpreussens vergessener Süden
  3. А.Косерт. Політика "кордонів" відносно Мазурії в 1918-1945. - Історичні дослідження, №2, 2003, ст. 117-146(нім.)
  4. Andreas Kossert, Ostpreussen, Geschichte und Mythos p. 352; Kossert gives 35 % from Central Poland, 22.6 % from Eastern Poland, 10 % victims of Op. Wisla, 18.5 % Natives in 1950

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]