Мазут

Див. також: Газойль

Паливо

Фізичні основи

Сонце · Сонячна радіація Фотосинтез · Рослини · Біомаса Гуміфікація · Скам'яніння Горіння

Викопне паливо

Вугілля · Горючі сланці · Кристалогідрати · Нафта · Природний газ · Торф

Природне невикопне паливо

Водорості · Деревина · Рослинні і тваринні жири та олії · Трава

Штучне паливо

Біопаливо · ВВВС · Генераторні гази · Кокс · Моторні палива

Концепції

Енергетична біосировина

Мазу́т (рос. мазут; англ. black oil, mazut, boiler oil, fuel oil, нім. Heizöl n, Brennöl n, Masut n) — маслянистий залишок нафти після відбирання із неї світлих дистилятів — бензину, гасу, газойлю.

Назва мазуту походить від арабського ”мазхулат” – відходи.

Властивості

Густина 0,89—1,00.

Теплота згоряння 39,4—40,7 МДж/кг.

Може бути використаний як зв'язуюче у масляній агрегації вугілля, паливо (для «факелів підсвітки»), як сировина для виробництва мастил, бітумів, коксу.

Типовий розподіл смолисто-асфальтенових речовин у мазуті
	Смоли	Асфальтени	Карбени і карбоїди
Мазут атмосферної перегонки
Сірчиста нафта	13,6	0,9	0,035
Малосірчиста нафта	14,0	0,1	0,03
Мазут вторинної переробки	10,2	8,4	0,9

Мазут рідкий продукт темно-коричневого кольору, суміш вуглеводнів (з молекулярною масою від 400 до 1 000 грам/моль), нафтових смол (з молекулярною масою 500-3 000 і більш грам/міль), асфальтенів, карбенів, карбоїдів і органічних металомістких сполук (V, Ni, Fe, Mg, Na, Ca). Фізико-хімічні властивості мазуту залежать від хімічного складу початкової нафти і ступеня відгону фракцій дистилятів і характеризуються такими даними : в'язкість 8—80 мм·г/с³ (при 100 °C), Густина 0,89—1 г/смс³ (при 20 °C), температура застигання 10—40°с, вміст сірки 0,5—3,5 %, золи до 0,3 %, нижча теплота згорання 39,4-40,7 Мдж/моль.

Вихід мазуту становить близько 50 % маси з розрахунку на початкову нафту.

Мазут застосовується як паливо для парових котлів, котельних установ (котельне паливо) і промислових печей (наприклад, мартенів). У зв'язку з необхідністю поглиблення подальшої переробки нафти мазут у все більших масштабах переганяють під вакуумом. У залежності від напрямку переробки нафти одержують такі фракції:

• а) для одержання палив за температури 350—500°С — вакуумний газойль (вакуумний дистилят); понад 500 °C — вакуумний залишок (гудрон);
• б) для одержання мастил — 300—400°С (350—420°С) — легка мастильна фракція (трансформаторний дистилят); 400—450°С (420—490 °С) — середня мастильна фракція (машинний дистилят); 450—490 °С — важка мастильна фракція (циліндровий дистилят); понад 490 °C — гудрон.

Вакуумні дистиляти застосовують як сировину для отримання моторного палива і дистилятних мастил. Залишок вакуумної перегонки мазуту використовують для переробки на установках термічного крекінгу і коксування, у виробництві залишкових мастил і гудрону, що потім переробляється на бітум.

Основні споживачі мазуту — промисловість і житлово-комунальне господарство.

Література

• В.І. Саранчук, М.О.Ільяшов, В.В. Ошовський, В.С.Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. – с. 600. ISBN 978-966-317-024-4
• Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
• Сергиенко С. Р., Высокомолекулярные соединения нефти, 2 изд., М., 1964.
• Энглин Б. А. Применение жидких топлив при низких температурах, 3 изд., М., 1980.