Мазут

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Мазу́т (рос. мазут; англ. black oil, mazut, boiler oil, fuel oil, нім. Heizöl n, Brennöl n, Masut n) — маслянистий залишок нафти після відбирання із неї світлих дистилятів — гасу, бензину, газоліну (фракція, що википає вище 350 °C); нафтове котельне паливо.

Густина 0,89—1,00.

Теплота згоряння 39,4—40,7 МДж/кг.

Мазут розганяють під вакуумом, при цьому в залежності від напрямку переробки нафти одержують такі фракції:

• а) для одержання палив за температури 350—500°С — вакуумний газойль (вакуумний дистилят); понад 500 °C — вакуумний залишок (гудрон);
• б) для одержання олив — 300—400°С (350—420°С) — легка оливна фракція (трансформаторний дистилят); 400—450°С (420—490 °С) — середня оливна фракція (машинний дистилят); 450—490 °С — важка оливна фракція (циліндровий дистилят); понад 490 °C — гудрон.

Може бути використаний як зв'язуюче у масляній агрегації вугілля, паливо (для «факелів підсвітки»), як сировина для виробництва мастил, бітумів, коксу.

Типовий розподіл смолисто-асфальтенових речовин у мазуті
	Смоли	Асфальтени	Карбени і карбоїди
Мазут атмосферної перегонки
Сірчиста нафта	13,6	0,9	0,035
Малосірчиста нафта	14,0	0,1	0,03
Мазут вторинної переробки	10,2	8,4	0,9

Мазут рідкий продукт темно-коричневого кольору, залишок після виділення з нафти або продуктів її вторинної переробки бензинових, гасових і газойльових фракцій, що википають до 350—360°C. Мазут це суміш вуглеводнів (з молекулярною масою від 400 до 1 000 грам/моль), нафтових смол (з молекулярною масою 500-3 000 і більш грам/міль), асфальтенів, карбенів, карбоїдів і органічних металомістких сполук (V, Ni, Fe, Mg, Na, Ca). Фізико-хімічні властивості мазуту залежать від хімічного складу початкової нафти і ступеня відгону фракцій дистилятів і характеризуються наступними даними : в'язкість 8—80 мм·г/с³ (при 100 °C), Густина 0,89—1 г/смс³ (при 20 °C), температура застигання 10—40°с, вміст сірки 0,5—3,5 %, золи до 0,3 %, нижча теплота згорання 39,4-40,7 Мдж/моль.

Мазут застосовується як паливо для парових казанів, котельних устав і промислових печей (див. Котельні палива). Вихід мазуту складає близько 50 % по масі з розрахунку на початкову нафту. У зв'язку з необхідністю поглиблення її подальшої переробки мазут у все більшому масштабі піддають подальшій переробці, відгонячи під вакуумом дистиляти що википають в межах 350—420 350—460, 350—500 і 420—500°с. Вакуумні дистиляти застосовують як сировина для отримання моторних палив і дистилятних змащувальних олив. Залишок вакуумної перегонки мазуту використовують для переробки на установках термічного крекінгу і коксовання, у виробництві залишкових змащувалиних олив і гудрона, що потім переробляється на бітум.

Основні споживачі мазуту — промисловість і житлово-комунальне господарство.

У 2005 році з Росії] було експортовано 45,8 млн. тонн мазуту на 10,2 млрд. дол.[1]. Мазут занімет четверте місце після нафти, газа і дизельного палива в структурі експорту Росії (у грошовому виразі).

[ред.] Література

• Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3
• Сергиенко С. Р., Высокомолекулярные соединения нефти, 2 изд., М., 1964.
• Энглин Б. А. Применение жидких топлив при низких температурах, 3 изд., М., 1980.