Майбутнє Землі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Червоний гігант (Сонце) і планета Земля

Майбутнє Землі буде визначатися рядом факторів, включаючи збільшення світимості Сонця, втрату теплової енергії ядра Землі, вплив інших тіл Сонячної системи та біохімії на поверхню Землі. Теорія Миланковича передбачає, що планета буде як і раніше проходити цикли заледеніння через нахил та прецесію осі, ексцентриситет орбіти Землі. У рамках поточного циклу тектоніка плит, ймовірно, приведе до появи суперконтиненту через 250–350 млн років. Через деякий час в майбутньому, в наступні 1,5-4,5 млрд років, нахил осі Землі може почати відчувати хаотичні зміни, зі змінами нахилу осі до 90°.[Джерело?]

Через один-два мільярди років у майбутньому постійне збільшення сонячної радіації, викликане нарощуванням гелію в ядрі Сонця призведе до випаровування океанів і припинення дрейфу континентів.Чому?[Джерело?] Через чотири мільярди років збільшення температури на поверхні Землі буде причиною незворотного парникового ефекту.До чого тут це?[Джерело?] До того часу більшість, якщо не все, життя на поверхні планети зникне. Швидше за все, подальша доля планети — поглинання її Сонцем через приблизно 7,5 млрд років, після того як зірка ввійде у фазу червоного гіганта і її розширення перетне орбіту планети.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • (рос.) Диксон Д., Адамс Дж. Дикий мир будущего / Пер. с англ. М., 2003.
  • (рос.) Еськов К. Ю. История Земли и жизни на ней. М., 2000.
  • (рос.) Заварзин Г. А. Бактерии и состав атмосферы. М., 1984.
  • (рос.) Заварзин Г. А. Становление биосферы // Вестник РАН. 2001. Том 71.
  • (рос.) Камшилов М. М. Эволюция биосферы. М., 1974.
  • (рос.) Пономаренко А. Г. Основные события в эволюции биосферы / Проблемы доантропогенной эволюции биосферы. М., 1993.

Посилання[ред.ред. код]