Майданек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Крематорій у Майданеку. Рештки людських жертв, 1944 р.
Злочинці Майданека з людською жертвою - замученим вязнем концтабору, 1944 р.

Майда́нек (пол. Majdanek, нім. Konzentrationslager Majdanek) — в часи Другої світової війни німецький концентраційний табір та табір смерті на території Польщі, приблизно 4 км від центру міста Люблін — близько 86 км від українського кордону в Ягодині (близько 116 км від Рави Руської).

Через Майданек пройшло близько 300 000 в'язнів з 26 держав, з них багато євреїв, поляків, значну кількість також складали українці, росіяни і білоруси (головним чином радянські військовополонені). Вважають, що у таборі було вбито 80 000 осіб[1]. Радянська історіографія подає інші цифри — 1 500 000 в'язнів, з них 360 000 жертв.

У момент заснування Майданек було розраховано на 50 000 в'язнів, на початку 1942 року розширено, вмістимість табору зросла в п'ять разів. Табір мав десять філіалів і декілька власних виробництв. Винищення людей проводилося з квітня 1942 року з використанням газу Циклон Б. Майданек — один із двох таборів Третього рейху, де використовувався цей газ (інший — Аушвіц). Крематорій було запущено у вересні 1943 року.

Про Майданек існує велика кількість літератури. Одною з таких книг є книга Йосефа Ґідеона Бурґа - Майданек у всій Вічності (нім. Majdanek in alle Ewigkeit).

Німецькі керівники концтабору[ред.ред. код]

Останнім директором Майданека з травня по липень 1944 року був Артур Лібегеншель (нім. уродженець Познаня і колишній комендант табору смерті в Аушвіц). Після війни Лібегеншеля було заарештовано американською армією і видано Польщі. Його судили на Аушвіцькому Суді в Кракові і приговорили до смерті. Вирок було виконано 28 січня 1948 року.

В 1948 одна з німецьких СС наглядачок концтабору Ельза Еріх, була засуджена польським судом в Любліні до повішення. Вирок було виконано негайно. Інша наглядачка СС, австрійка Герміне Браунстейнер, відома своїми жорстокими вбивствами і тортурами, була віднайдена проживаючою в США і у 1980 році засуджена до довічного ув'язнення, але після 16 років тюрми, звільнена з—за ускладнень діабету, від чого й померла через 3 роки.

Відомі жертви[ред.ред. код]

  • 25 березня 1944 р. в Майданеку у крематорії був спалений український греко-католицький священик (храму Святого Миколая в м. Перемишляни) Омелян Ковч (уродженець села Космач на Косівщині), згодом возведений Папою Іваном Павлом ІІ до лику блаженних. У Майданеку отець отримав номер 2399. Отець Омелян до останнього дня життя сповідав та причащав в’язнів концтабору, про що було знято новітній польський фільм «Парох Майданека». У його честь було теж недавно названо одне з перехресть Любліна.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Anna Wiśniewska, Czesław Rajca Majdanek: the concentration camp of Lublin. — Państwowe Muzeum na Majdanku, 1997. — 72 с.

Посилання[ред.ред. код]