Майлз Девіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Майлз Девіс
Miles Davis
фотографія
Пам'ятник Майлзу Девісу у Кельце, Польща
Основна інформація
Дата народження 26 травня 1926(1926-05-26)
Місце народження Олтон, Іллінойс
Дата смерті 28 вересня 1991(1991-09-28) (65 років)
Місце смерті Санта-Моніка, Каліфорнія
Роки активності 1944-1991
Країна США США
http://www.milesdavis.com/

Ма́йлз Де́віс (англ. Miles Dewey Davis III; 26 травня 1926, Ельтон28 вересня 1991) — американський джазовий музикант.

Трубач і бенд-лідер, що зробив значний вплив на розвиток джазової музики XX століття. Девіс стояв біля витоків численних стилів і напрямів в джазі, таких як модальний джаз (англ. modal jazz), кул джаз (англ. cool jazz) і ф'южн (англ. fusion). Близько 50 років роботи Девіса визначили звучання джазу для трьох поколінь слухачів. Записи Девіса дозволяють прослідкувати розвиток сучасного джазу бібопу кінця сорокових до сучасних експериментальних напрямів: на відміну від більшості інших музикантів Девіс ніколи не був обмежений якимсь одним стилем.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у місті Ельтон, штат Іллінойс (США). Під впливом батька, маючи 13 років, навчився грати на трубі. У 1944 переїхав до Нью-Йорку, щоб навчатись у музичному коледжі Джуліард (Juliard School of Music). Після року навчання за власним бажанням покинув коледж. Почав грати на трубі в групі свого кумира — Чарлі Паркера, із яким грав до 1948. Перший альбом записав із Паркером в 1945.

Одночасно виступав із біг-бендами під керівництвом Бені Картера і Біла Екштайна. Під час першого запису власної композиції «Donna Lee» (1947), познайомився з Біллом Евансом, із яким пізніше співпрацював.

Перший авторський альбом мав назву «Miles Davis All Stars». У 1948 р. створив власну групу — нонет (між іншим з Гері Малігеном, Джоном Люесом і Джоні Карізі), з яким записав альбом «Birth of Cool». Це стало початком стилю, що в джазі отримав назву кул.

Залежність від героїну в середині 1949 р., стала серйозною перешкодою на шляху розвитку його кар'єри на понад 4 роки. В цей час він записував альбоми, але не був у стані виступати на концертах.

Сенсаційне повернення Майлза на сцену відбулося в 1955 р. під час джазового фестивалю в Ньюпорті. Саме тоді був створений квартет Девіс-Філі Джо Джоунс-Ред Гарланд-Пол Чемберс. Через рік до них приєднався Джон Колтрейн, котрий залишиться у складах Девіса (квінтеті й секстеті) аж до початку 60-х років. В той час, коли Колтрейн займався власними авторськими проектами, із квінтетом Девіса виступав Соні Ролінз. Квінтет Девіса започаткував хард-боп — джазовий стиль, побудований на модальному ладі, що дозволяє значну свободу імпровізації.

Наслідком повернення Девіса до співпраці з Біллом Евансом став альбом «Miles Ahead». Ця співпраця розвинулась при кількох наступних альбомах (між іншим при «Sketches of Spain» i «Porgy and Bess», що були високо оцінені). На «Miles Ahead» з'являються вже перші твори скомпоновані згідно з правилами модалізму, що став характерною рисою музики Девіса на кілька наступних років.

У 1959 р. з'явився «Kind of Blue» — один із найважливіших і найгарніших альбомів в історії джазу. У групі тоді вже грали Кенонбол Одерлі і Біл Еванс. Саундтрек до фільму Луїса Малі «Ліфт на ешафот» приніс Девісу популярність у Європі.

Після того, як Колтрейн покидає групу, у квінтеті Девіса починається період змін. Остаточно викристалізувався так званий «другий квінтет» із Гербі Генкоком, Роном Картером і Тоні Вільямсом, а також Вейном Шортером. І хоч Девіс не поділяв тодішнього захоплення фрі джазом, однак у грі цього «другого квінтету» відчувається значно більше музичної свободи, ніж в усіх попередніх його групах.

Подальші пошуки Девіса скерували його в сторону рок-музики. Коли до складу ввійшли Чик Коріа, Джо Завінул, Дейв Голанд та Джон Маклафлін, — Девіс почав записувати альбоми та грати концерти з музикою, що спочатку поєднувала в собі тільки джаз і рок. З'явились переломні альбоми «In A Silent Way», «Bitches Brew», що складались з вільних, формально майже повністю імпровізованих творів. Після чергових змін у складі, музика Девіса переродилась в «megafunk» останніх альбомів, перед мовчанням трубача, що настало в 1975 р.

У 19751980 роках Девіс узагалі перестав грати. Було це наслідком автомобільної аварії й уживання найрізноманітніших наркотиків.

У квітні 1982 р. було створено його новий колектив (між іншим з Маркусом Міллером, Біллом Евансом, Джоном Скофілдом, Майком Штерном та Міно Чінелу), що почав концертувати й записувати альбоми.

Останній колектив (між іншим з Кені Гаретом і Фолі), з яким Майлз концертував під кінець 80-их, відверто «фліртував» із поп-музукою. Завдяки цьому Девіс здобув славу мегазірки, що своїм статусом виходить далеко поза рамки джазу.

Альбомом «Doo Bop» (1993 р.), що був виданий вже після смерті артиста, Девіс уписався також в естетику есід-джазу/хіп-хопу.

До кінця своєї кар'єри Майлз був «живою легендою», а одночасно митцем найвищого ґатунку. В Польщі він виступав двічі на фестивалі «Jazz Jamboree» — в 1983 і 1988 роках.

Творчість[ред.ред. код]

Серед його головних досягнень можна згадати:

  • створення оригінального стилю гри на трубі, який вперше виявився в записах, зроблених Девісом з Чарлі Паркером в середині 1940-х років і який зробив вплив на величезну кількість трубачів, що грають в стилі бібоп і кул;
  • створення великого числа унікальних записів самих різних стилів;
  • значний розвиток стилю гри в 1960-і роки;
  • участь в записі альбому «Birth of the Cool» (1949), що дав почало кул-джазу;
  • відкриття модального джазу в альбомі «Kind of Blue» (1959, сумісно з Біллом Евансом);
  • відкриття стилю фьюжн на альбомах «In а Silent Way» і «Bitches Brew» (обидва — 1969).

Альбоми Девіса[ред.ред. код]

  • Round about Midnight (195556)
  • Miles Ahead (1957)
  • Milestones (1958)
  • Porgy and Bess (1958)
  • Kind of Blue (1959),
  • Sketches of Spain (1959 — 60)
  • Someday My Prince Will Come (1961)
  • Miles Davis at Carnegie Hall (1961)
  • Seven Steps to Heaven (1963)
  • Miles Smiles (1966)
  • Sorcerer (1967)
  • Nefertiti (1967)
  • Miles in the Sky (1968)
  • Filles de Kilimanjaro (1968)
  • In a Silent Way (1969)
  • Bitches Brew (1969)
  • Big Fun (1969 — 72)
  • Live-Evil (1970)
  • Live at Fillmore East (1970)
  • Black Beauty (1970)
  • Get Up With It (1970)
  • On the Corner (1972)
  • Live at Philharmonic Hall (1972)
  • Agharta (1975)
  • Pangaea (1975)


Посилання[ред.ред. код]


Валторна Це незавершена стаття про діяча музики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.