Майорат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Майорат — обов'язковість наслідування родового володіння старшим сином та найменування володіння на такому праві. Власне майорат було впроваджено у середньовічне право Європи у XIV-XV століттях, але схожі правові норми існували в багатьох суспільствах. Метою майорату було запобігання роздрібленню володінь феодала між численними нащадками. За майорату увесь маєток і титул переходив до єдиного спадкоємця. Майорат з одного боку сприяв збереженню сили старої аристократії, а з іншого призводив до появи величезного прошарку так званих «молодших синів» — людей знатного походження, які не могли розраховувати на спадок і змушені були шукати успіху в різних сферах діяльності, головно на державній службі чи у війську.

Див. також[ред.ред. код]