Майстер житія Марії

«Сяюча Мадонна»

Ма́йстер житія Марі́ї (нім. Meister des Marienlebens; працював бл. 1463–1490 років) — анонімний німецький художник, який працював у період пізньої готики в Кельні; прізвисько дано за найбільшим твором — серії сцен з життя Діви Марії.

Зміст

1 Походження імені
2 Життєпис
3 Творчість
4 Збереження картин
5 Див. також
6 Примітки
7 Посилання
8 Джерела

Походження імені [ред.]

Художник названий на честь серії з восьми картин, де показані епізоди з життя Богородиці, які писались для церкви Святої Урсули в Кельні.^[1]

Життєпис [ред.]

Оскільки, у творах майстра виразно помітний вплив таких нідерландських художників, як Рогір ван дер Вейден і Дірк Боутс, є підстави припустити, що даний художник навчався в Нідерландах. Про це свідчить і схожість з роботами Роже ван дер Вейдена. Його справжнє ім'я залишилось невідомим. Він був найбільш значущим піздньоготичним художником кельнської школи. Майстер відомий завдяки елегантному фігуративному стилю, який переймали інші художники цієї школи.^[1] Хронологічно художник займає місце в історії живопису в Кельні після Лохнера, який помер в 1451 році.

Творчість [ред.]

Діва й Немовля

Найбільша активність Майстра житія Марії належить бл. 1470 року, коли було розписано вівтар святого Варфоломія. Сцени з життя Діви, швидше за все, відносяться до ранніх робіт, можливо, початку 1460 року.^[1] Це найвідоміший твір художника із серії 8 сцен з життя діви Марії, створених для церкви св. Урсули в Кельні в період 1460-65 років. Вони були частиною великого стулчастого вівтаря (пошкоджені зворотні сторони стулок в наші дні втрачені). Вівтар був замовлений Йоганном фон Хірцем, радником Кельна з 1440 р., помер в 1490 р. Зображення донатора і його герба знаходяться зліва на «Зустрічі Марії та Єлизавети», що дозволило датувати вівтар першою половиною 1460-х років. На одній з картин «Введення в храм» («Стрітення») зображено Діву, яка принесла малого Христа в Храм, як це велить єврейський закон. Йосип приніс голубів та гроші, які дістає з гаманця. Христос представлений Симеонові, що зображений в одязі християнського священика і який говорить: «Господи, тепер відпускаєш раба Твого зі світом і очі мої бачили спасіння Твоє» (Лк. 2). Жінка в тюрбані праворуч від нього є пророчиця Анна, яка також бажала побачити Спасителя. Вівтар позаду Симеона показує сцени зі Старого Заповіту. ^[2]

Інші картини пов'язані з Майстром в значній мірі на підставі стилістичної схожості:

триптих «Розп'яття з донатором Миколою Кузанським» для капели госпіталю Bernkastel-Kues в Мозелі (бл. 1465),
«Поклоніння волхвів» в Національному Музеї Німеччини, Нюрнберг (бл. 1480)
«Зняття з хреста» в музеї Вальрафа-Ріхарца, Кельн (бл. 1470-75);
4 панелі з зображенням св. Губерта з Верденському абатстві поблизу Дюссельдорфа (тепер в Лондонській Національній галереї).