Макаревич Андрій Вадимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Андрій Макаревич
MIBF2013 img 06 Andrey Makarevich.jpg
Народився 11 грудня 1953(1953-12-11) (60 років)
Москва
Громадянство Росія
Проживання Москва
Ім'я при народженні Макаревич Андрій Вадимович
Прізвисько Макар
Діяльність музикант, співак, композитор, автор текстів до пісень, телеведучий, продюсер, художник
Відомий лідер гурту «Машина времени»
Alma mater Московський архітектурний інститут
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV-го ступеня
Орден Пошани
Медаль «Захиснику вільної Росії»
Сторінка в інтернеті Офіційна сторінка

Макаре́вич Андрі́й Вади́мович (*11 грудня 1953, Москва, СРСР) — радянський та російський музикант, співак, композитор, автор текстів до пісень, продюсер, телеведучий, художник-графік, архітектор. Лідер легендарного радянського та російського гурту «Машина времени». Народний артист Росії (1999).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 11 грудня 1953 року в Москві в родині Вадима Григоровича Макаревича (1924–1996) та Ніни Марківни Макаревич (дівоче прізвище — Шмуйлович; 1926–1989).

У дитячі роки Андрій Макаревич жив у комуналці в двоповерховому будинку на Волхонці, (цей будинок належав колись князям Волконським), напроти Музею Образотворчих мистецтв ім. О. С. Пушкіна і мріяв стати водолазом, герпетологом, палеонтологом. За його словами, велика частина мрій здійснилася — він спробував багато чого з того, чим хотів займатися в дитячі роки. Потім Макаревичи переїхали на Комсомольський проспект в окрему квартиру, де народилася сестра Андрія, яка молодша за нього на 9 років[1].

Школа № 19 (імені Бєлінського) Москва, Кадашовський 1-й пров., буд. 3а. Тут навчався Андрій Макаревич.

Під керівництвом свого батька — архітектора і музиканта-аматора — Андрій з ранніх років грав на фортепіано. Він вступив до музичної школи по класу фортепіано, але, всупереч волі батьків, покинув навчання.

Андрій Макаревич навчався в 19-й московській школі (спецшкола з англійським ухилом) (1960–1970). Зібрав унікальну колекцію метеликів, мріяв стати фахівцем з вивчення змій і навіть тримав їх удома. З четвертого класу пристрастився до підводного плавання, пізніше — до гірських лиж.

В 12 років Макаревич почав самостійно займатися на гітарі[2]. З дитинства захоплювався піснями Булата Окуджави та Володимира Висоцького.

Складав вірші, грав на гітарі дворові та бардівські пісні[3].

У 1966 році познайомився з музикою групи «The Beatles» і, за власними словами, став «бітломаном», як і деякі з його однолітків, що й визначило його подальшу долю.

"Було відчуття, що все попереднє життя я носив у вухах вату, а тут її раптом вийняли. Я просто фізично відчував, як щось всередині мене перевертається, рухається, змінюється необоротно. Почалися дні бітлів. Бітли слухалися з ранку до вечора. Вранці, перед школою, потім відразу після і аж до відбою. У неділю бітли слухалися весь день. Іноді змучені бітлами батьки виганяли мене на балкон разом з магнітофоном, і тоді я робив звук на повну, щоб усі навколо теж слухали Бітлів … "

Федор Раззаков «Досье на звезд: кумиры всех поколений» Андрей Макаревич

У восьмому класі заснував ансамбль «The Kids», який виконував кавер-версії іноземних пісень. Перший офіційний виступ ансамблю відбувся в 1968 році.

1969 року, разом з однокласниками-бітломанами Олександром Івановим, Павлом Рубіним, Ігорем Мазаєвим та Юрієм Борзовим (незабаром до них приєднався друг дитинства Борзова — Сергій Кавагоє, який навчався на цій же паралелі в іншій московській школі) була організована група «Машина времени» (Машина часу), існуюча і донині ось вже понад 40 років. З цією групою пов'язане практично все подальше життя і творча діяльність Андрія Макаревича. До цього дня він є керівником групи, її «обличчям», основним автором текстів, а також композитором і виконавцем значної частини пісень.

Після закінчення школи, в 1970 році поступив в Московський архітектурний інститут, звідки в 1974 році був відрахований (офіційно — «за несвоєчасний відхід з роботи на овочевій базі», фактично — по закритому розпорядженню однієї з партійних інстанцій, яка не схвалювала його зайняття рок-музикою), після чого влаштувався на роботу архітектором в Гіпротеатр («Державний інститут проектування театрів і видовищних споруд») де працював до 1980 року, в 1975 році відновився в МАРХІ на вечірньому відділенні, закінчив його в 1977 році з дипломом художника-графіка та архітектора. Тим не менш, основним заняттям весь цей час була робота в гурті «Машина времени».

1980 року Макаревич з гуртом «Машина времени» підписали контракт з Росконцертом, що додало групі легальний статус, і з цього моменту Макаревич, звільнившись з Гіпротеатра, офіційно став музикантом і виконавцем. У наступні роки багато гастролював у складі групи по СРСР, знімався разом з групою у фільмах Олександра Стефановича «Душа» (1982),

Коли він жив на Ленінському проспекті, поверхом нижче Макаревича жила немолода вчителька географії. Як тільки в його квартирі лунав шум або якесь ворушіння, вона викликала міліцію. Після прем'єри фільму «Душа» у будинку Андрія зібралися одні «зірки» — відзначити. І раптом в три години ночі дзвінок. Відкривати пішов Михайло Боярський. Просто сторопів, побачивши міліцейський патруль. Патруль теж був приголомшений, особливо коли в передпокій вийшли Софія Ротару, Ролан Биков та інші знаменитості. Інцидент був вичерпаний, але боротьба «гігантів» тривала. Якось Андрій зізнався мені: «Знаєш, хочеться просто піти в школу, в клас, де вона працює, і сказати: „Діти, ваша вчителька мене тероризує. Зробіть що-небудь. Але я не такий злий …“» Скінчилося все само собою. Коли Макаревича стали показувати по ТБ, писати про нього хороші статті в газетах, всі претензії сусідки кудись зникли …

Расказики о людях из «Машины времени»

«Почни спочатку» (1986) (тут зіграв головну роль, явно «списану» з нього самого).

З 1985 року випустив кілька сольних альбомів, поєднував у своїй творчості рок-музику гурту «Машина времени» з акустичною бардівською піснею. Брав участь у записі альбомів групи «Квартал», продюсував альбом Юза Алешковського «Окурочек». Випустив кілька збірок своїх віршів і дві біографічні книги спогадів.

У 1990-і роки час від часу виступав із сольними концертами в типовій «бардівській» манері — без супроводу інших музикантів, з однією акустичною гітарою, — на яких виконував власні пісні, не призначені для гурта «Машина времени» (більшість з них видано в складі сольних альбомів). Згодом охолов до такого формату виступів.

У 2001 році організував проект «Оркестр креольського танго», що грає джаз, блюз, боса-нову, румбу, свінг і шансон. «Оркестр креольського танго» зібрав музикантів з різних колективів — з гуртів «Машина времени», «Квартал», «Папоротник», «Ігор Бойко Бенд» та деяких інших.

Зі своїм проектом «Джазові Трансформації», разом з «тріо Євгена Борця» та Ірини Роділес, Андрій Макаревич виступає в джаз-клубі «Союз Композиторів»[4]. Виступає на блюзових джем-сейшнах зі своїм старим приятелем Олексієм White Бєловим з групи «Удачное приобретение». Президент фестивалю Створення світу[5].

Андрій Макаревич, 2009 рік

Погляди щодо Європейської революції в Україні та анексії Криму[ред.ред. код]

Від самого початку подій на Євромайдані А. Макаревич виступав на його підтримку. Критично висловлювався щодо висвітлення подій на Євромайдані в російських засобах масової інформації. Після втечі Януковича музикант назвав приховування того на території Росії ганьбою перед всім світом:[6]

« Чесна людина не буде переховувати злочинця і злодія. А злодій – буде.  »

Виступав проти анексії Криму Росією. Назвав розмови про повернення Криму до складу Росії провокаціями[7]:

« Такої кількості брехні я не пригадаю з кращих брежнєвських часів. Хлопці, ви чого домагаєтеся? Створення громадської думки для введення військ на територію суверенної держави? "Відтяпати" Крим?  »

Брав участь 15 березня 2014 року в Марші миру в м. Москві проти можливої війни України з Росією.[8] Під час цієї акції Макаревич у провулку наткнувся на прибічників скандального російського політолога Сергія Кургіняна, яких обурила жовто-блакитна стрічка у музиканта. Вони відреагували на цей символ лайкою: «Андрюха! Жид! Бандері продався!». Після цього Андрій Макаревич написав у Facebook про росіян:[9]

« Боюся, що цей народ вже не врятувати.  »

Внаслідок такої його громадянської позиції, в Інтернеті розгорнули інформаційне цькування музиканта, був організований збір підписів за позбавлення його всіх державних нагород. У відповідь на це Алла Пугачова і ряд інших діячів (Леонід Ярмольник, політик Михайло Прохоров, письменник Людмила Улицька, правозахисник Лев Пономарьов, телеведучий Олександр Любимов) виступили на захист А. Макаревича з листом на ім'я президента РФ Володимира Путіна, прем'єра Дмитра Медведєва, генерального директора «Первого канала» Костянтина Ернста, Держдуми і Ради федерацій.[10]

Державні нагороди[ред.ред. код]

Приватне життя[ред.ред. код]

Дружини[ред.ред. код]

  • Перша дружина — Олена Ігорівна Макаревич (Фесуненко), дочка відомого радянського політоглядача Ігоря Фесуненко[ru] (писав книги про бразильський футбол і допомагав «Машині»), була студенткою Історико-архівного інституту, шлюб розпався через три роки (1976–1979)[15].
  • Друга дружина — Алла Михайлівна Макаревич (д. Голубкіна[16]) (1960)[17] (колишня дружина Олексія Романова[ru], лікар-косметолог (жовтень 1986 року — 1989)[15]), в 1987 році народився їхній син Іван[ru], потім подружжя розлучилося.
  • У середині 1990-х ЗМІ писали про роман і можливий шлюб Андрія з ведучою радіостанції «Європа-плюс» Ксенією Стриж[ru]. Пізніше в інтерв'ю вона називала чутки «сильно перебільшеними», хоча підтвердила, що в 1991–1995 роках вони дійсно були близькі[15][18].
  • Два роки (1998–2000) Макаревич прожив у цивільному шлюбі з журналісткою і прес-аташе гурту «Машина времени» Ганною В'ячеславівною Рождественською (нар. 1974), яка в 2000 році народила доньку Аню.
  • Третя дружина — Наталія Голуб (нар. 1969), гример, стиліст, фотохудожник. 31 грудня 2003 він офіційно одружився втретє[19].

Діти[ред.ред. код]

У Андрія Макаревича троє дітей:

  • Дана (нар. 1975) — позашлюбна дочка; проживає в місті Філадельфія, підтримує стосунки з батьком, юрист, одружена з російським бізнесменом[20][21].
  • Іван Макаревич[ru] (нар. 30 червня 1987) — російський актор.
  • Ганна Макаревич[16] (нар. 29 вересня 2000)[22].

Творчість[ред.ред. код]

Дискографія[ред.ред. код]

  • 1989 — «Пісні під гітару» (1985–1989 роки) (вініл)
  • 1994 — «У ломбарду»
  • 1994 — «Я малюю тебе»
  • 1996 — «Двадцять років по тому» (концерт спільно з Борисом Гребєнщиковим)
  • 1996 — «Пісні, які я люблю»
  • 1996 — «Піонерські блатні пісні» (з А. Козловим)
  • 1998 — «Пісні під гітару» (1985–1989 роки)
  • 1998 — «Жіночий альбом» (з групою «Папоротник»)
  • 1999 — «Перехрестя» (пісні з кінофільму «Перекрёсток»)
  • 2000 — «Час напрокат» (з групою «Квартал»)
  • 2001 — «Найкраще» (збірник)
  • 2002 — «І т. д.» (з «Оркестром креольського танго»)
  • 2003 — уподобань Андрія Макаревича (збірник)
  • 2003 — «Тонкий шрам на коханій попі» (з «Оркестром креольського танго», Євгеном Маргулісом, Максимом Леонідовим, Альоною Свиридовою і Тетяною Лазаревою) — пісні Марка Фрейдкіна
  • 2004 — «Від мене до тебе» (концерт з «Оркестром креольського танго»)
  • 2005 — «А. Макаревич представляє пісні Геннадія Ні-Лі»
  • 2005 — «А. Макаревич представляє пісні Булата Окуджави» (з «Оркестром креольського танго»)
  • 2006 — «Стара машина» (з «Оркестром креольського танго»)
  • 2007 — «Штандер» (з «Оркестром креольського танго») (студія «Abbey Road»)
  • 2008 — «Було не з нами. Найкращі пісні» (збірка)
  • 2008 — «55» (збірник)

Музика для фільмів[ред.ред. код]

  • 1975 — «Афоня»
  • 1983 — «Швидкість»
  • 1985 — «Подвійний обгін»
  • 1985 — «Мавпочки та грабіжникі» (мультиплікаційний)
  • 1986 — «Прорив»
  • 1987 — «Бармен з Золотого якоря»
  • 1988 — «Без мундиру»
  • 1989 — «Пси»
  • 1989 — «Стекляний лабіринт»
  • 1992 — «Арифметика вбивства»
  • 1992 — «Ангели в раю»
  • 1995 — «Московські канікули»
  • 1997 — «Шизофренія»
  • 1998 — «Перехрестя»
  • 2000 — «Бременскі музиканти та Ко»
  • 2003 — «Танцюрист»

Література[ред.ред. код]

  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.453;
  • Раззаков Ф. Популярная знциклопедия звезд. М., 2000. — С.328—336;
  • Макаревич А. Самовца: Автобиографическая проза. М., 2001;
  • Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.221—222.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. А. Макаревич.будинок"?
  2. Yandex: Словники — Хто є хто в сучасній культурі]
  3. Центральний Єврейський Ресурс.Макаревич Андрій Вадимович
  4. Андрій Макаревич на сайті джаз-клубу «Союз Композиторів»
  5. Створення світу | Головна
  6. Макаревич: Переховувати злочинця Януковича може тільки злодій / Tvi, 28 лютого 2014
  7. Макаревич звернувся до російської влади: Хочете війни з Україною і загарбати Крим?
  8. Андрей Макаревич поддержал Украину на Марше Мира в Москве (рос.)
  9. У Москві Макаревича назвали «жидом, який продався Бандері» через участь у «Марші миру» / ТСН, 16 березня 2014
  10. Пугачова та інші діячі просять припинити цькування Макаревича через Крим. Сайт Української правди, 30.03.2014
  11. Указ Президента Российской Федерации № 1459 от 9 декабря 2003 года «О награждении орденом „За заслуги перед Отечеством“ IV степени Макаревича А. В.»(рос.)
  12. Указ Президента Российской Федерации № 814 от 24 июня 1999 года «О награждении орденом Почёта артистов группы „Машина времени“ акционерного общества „Синтез Рекордз“ (город Москва)»(рос.)
  13. Указ Президента Российской Федерации № 174 от 2 февраля 1993 года «О награждении медалью „Защитнику свободной России“ активных защитников конституционного строя»(рос.)
  14. Указ Президента Российской Федерации № 1557 от 22 ноября 1999 года «О награждении государственными наградами Российской Федерации»(рос.)
  15. а б в П. Підгородецький«Машина» з євреями
  16. а б Полісській родовід рок-музыканта Андрія Макаревича
  17. РОК-шок: енциклопедія скандалів.Губін дарує іномарки 49-річна дама, а Варум живе в одній квартирі аж ніяк не з Агутіним.Новини-Липень
  18. Вогник.Кснеія Стриж: Вони носять штани кльош у перший раз.А ми в третій!
  19. Андрій Макаревич розповів про свою дружину Наташі
  20. Андрій Макаревич — Біография
  21. Андрій Макаревич: «Про свою дочку я нічого не знав»
  22. Yandex.CC НОВИНИ / Лариса Кашперко: Я відмовила Макаревичу через його зростання
Персоналії Росії Це незавершена стаття про особу Росії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.