Макаренко Анатолій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анатолій Вікторович Макаренко

Час на посаді:
28 січня 2009 — 22 березня 2010
Президент   Ющенко Віктор Андрійович, Янукович Віктор Федорович
Прем'єр-міністр   Тимошенко Юлія Володимирівна, Азаров Микола Янович
Попередник Хорошковський Валерій Іванович
Наступник Калєтнік Ігор Григорович

Народився 23 жовтня 1964(1964-10-23) (49 років)
село Тарасівка, Пологівський район, Запорізька область, Україна
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Дружина одружений
Діти син Максим
Звання генерал-майор митної служби України; капітан II рангу флоту Росії
Нагороди має звання «Заслужений економіст України» (2007).[1]

Анато́лій Ві́кторович Мака́ренко (* 1964) — генерал-майор митної служби України, капітан II рангу флоту Росії; голова Державної митної служби України в уряді Юлії Тимошенко (28.1.2009 — 11.3.2010) й в уряді Миколи Азарова (11.3.2010 — 22.3.2010).

На виконання «російсько-українського міжурядового договору від 20.1.2009»[2] — здійснив розмитнення 11 млрд м³ природного газу на користь української державної компанії НАК «Нафтогаз», за що 2010 року був заарештований (частина 2 стаття 367 Кримінального кодексу України — «службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки»), а 2012 — засуджений до 4 років позбавлення волі умовно.

Ранні роки та служба в Росії[ред.ред. код]

Анатолій Макаренко[1] — народився в 1964 році в Запорізькій області в Україні. У 1986 році закінчив Київське вище військово-морське політичне училище.

«Десять років служив на підводних ракетоносцях»[3] — на атомному підводному флоті СРСР та Росії в Заполяр'ї (капітан II рангу);[4] потім, кілька років служив — в «Федеральній прикордонній службі Росії».[4]

Служба в Україні[ред.ред. код]

З січня 1999 року прийнятий на роботу в митну службу України в званні «лейтенант митної служби».[1] У 2000-му закінчив «Харківську національну академію міського господарства» за спеціальністю «економіст».[1]

Був заступником, виконуючим обов'язки начальника «Київської регіональної митниці». У жовтні 2005 року призначений начальником «Київської регіональної митниці».[1]

У 2007 йому присвоєно звання «Заслужений економіст України».[1]

28 січня 2009 А. Макаренко призначений Головою «Державної митної служби України» (змінив на посту В. Хорошковського), маючи звання генерал-майора митної служби. Звільнений з посади 22 березня 2010 — його посаду зайняв перший заступник І. Калетнік.[1]

Арешт генерала Макаренко[ред.ред. код]

Заарештований 23 червня 2010 року (частина 2 стаття 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість))[5]

Макаренко заарештували за виконання ним умов російсько-українського договору[2] від 20 січня 2009 року, в якому передбачалося «подолання газової кризи січня-2009, і усунення посередника — швейцарської компанії „РосУкрЕнерго“». Арешт Макаренко був здійснений «Службою безпеки України» (СБУ), яку очолював колишній керівник Макаренко по митниці — Валерій Хорошковський. Сумніви громадськості щодо арешту генерала Макаренко — викликав, зокрема, той факт, що мультимільйонер В. Хорошковський є бізнес-партнером мільярдера Д. Фірташа (головний приватний співвласник швейцарської фірми РосУкрЕнерго).[8]

Підтримка генерала Макаренко з боку української та російської громадськості[ред.ред. код]

Після арешту Макаренко — його підтримали важливі політики : починаючи від Ю. Тимошенко до адміралів російського флоту, на прохання «адміралів і офіцерів російського флоту» за звільнення Макаренка з-під варти до суду висловився навіть В. Путін:

  • «На наступний день після затримання Макаренка (тобто 24.6.2010), екс-прем'єр-міністр Юлія Тимошенко скликала екстрену прес-конференцію і повідомила, що вона особисто давала вказівки чиновникам оформляти куплений у „Газпрома“ газ. А тому, за її словами, всі питання правоохоронні органи, і перш за все, СБУ, повинні направляти саме їй, а не шукати стрілочників. У цей же день Тимошенко на своєму сайті розмістила всі документи, що стосуються історії газу „РосУкрЕнерго“.[2] Але у керівника СБУ не було ніякого бажання чіпати Юлію ТимошенкоСБУ сконцентрувалася на відлові чиновників, які самостійних рішень не приймали».[3]
  • 29 червня 2010 року — проти арешту Макаренко виступив союз українських офіцерів «Честь»;[3] від імені цього «союзу офіцерів» Валерій Бондик (член «Вищої ради юстиції України», депутат парламенту від Партії регіонів) заявив : «Вважаю, що такий запобіжний захід (арешт) — є жорстоким, не обгрунтованим юридично і не мотивованим процесуально».[3]

30 червня 2010 були висунуті офіційні звинувачення у службовій недбалості Макаренка (частина 2 статті 367 КК «службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки») при розмитненні 11 млрд кубометрів газу, що завдало державі Україна збитки «за результатами розгляду позову „РосУкрЕнерго“ у Стокгольмському арбітражі».

2 липня 2010 Макаренку був змінений процесуальний статус — він із підозрюваного став обвинуваченим.[9]

  • 27 серпня 2010 «група адміралів і офіцерів російського флоту» — звернулася до президента Януковича з проханням звільнити Макаренко з-під варти до суду:[4]:
     — «Звернення підписали : Герой Російської Федерації, віце-адмірал запасу М. В. Моцак; Герой Російської Федерації, контр-адмірала запасу В. Ф. Макєєв; віце-адмірал запасу А. В. Баглай; контр-адмірал запасу І. У . Донськой та інші. Також лист за дорученням 23-х членів екіпажу, де проходив службу Макаренко, підписав його колишній командир, капітан I рангу запасу Уткін».[4]
  • 27 серпня 2010 командувачі російськими флотами, які раніше служили разом з Макаренком, звернулися до прем'єр-міністра Росії Володимира Путіна з проханням сприяти в припиненні незаконного переслідування Анатолія Макаренка.[3] «Путін навіть підняв цю тему в своєму зверненні до Президента України Віктора Януковича під час святкування Дня військово-морського флоту Росії».[3]

Закінчення слідства[ред.ред. код]

30 вересня 2010 справу Макаренко (за звинуваченням у «службовій недбалості») було закрито «через відсутність доказової бази», але порушили справу про зловживання службовим становищем (стаття 364 Кримінального кодексу України).[3] 12 жовтня 2010 (через 12 днів після відкриття кримінальної справи) СБУ заявила про закінчення слідства; й передала матеріали справи адвокатам Макаренка для ознайомлення (усього 46 томів).[3] З тих пір (до червня 2011) «справа Макаренко» так й не була передана до суду, хоча в жовтні-2010 адвокат Макаренка прогнозував, що справа опиниться в суді приблизно в грудні-2010.[3]

Вирок[ред.ред. код]

19 липня 2012 року Макаренко був засуджений до 4 років позбавлення волі умовно[10].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж Анатолій Макаренко. Сайт "Ліга. Новини ". 2011.
  2. а б в Угода купівлі-продажу між НАК «Нафтогазом України» та ВАТ «Газпром» 11 мільярдів кубометрів газу від 20 січня 2009 року. Сайт «Блоку Юлії Тимошенко», 24.6.2010.
  3. а б в г д е ж и к «Макаренко: 5 місяців за ґратами». Віталій Червоненко, сайт «Главком», 24.11.2010.
  4. а б в г д Адмірали та офіцери ВМФ Росії написали лист президентові Януковичу з проханням звільнити з-під варти їхнього колишнього товариша по службі Анатолія Макаренка. Сайт «ТСН.ua» (новинна служба українських телеканалів «1 + 1», «2 + 2», «ТЕТ»). 27.8.2010.
  5. Регіонал Бондик вважає арешт Макаренко необгрунтованим. Сайт «Главком.ua», за матеріалами УНІАН. 29.06.2010.
  6. Арешт Макаренко: як голова СБУ Хорошковський вибиває гроші з Україною (Юрій Бутусов). Сайт «Цензор.нет». 24.06.10.
  7. ГПУ пояснила, чому санкцію на арешт Макаренко давав Печерський суд. Сайт «Ліга. Новини», 29.06.2010.
  8. «Дело Фірташа. Частина третя. Справи газові». Мустафа Найєм, для «Української правди», 31 січня 2008.
  9. Макаренко з підозрюваного став обвинуваченим. Олексій Бут, УНІАН, 02.07.2010.
  10. «Митнику Тимошенко дали 4 роки умовно». Українська правда. 2012-07-19. Процитовано 2012-07-19. 
Попередник: голова Держмиткому України
2009, 28 січня2010, 22 березня
Наступник:
' Калєтнік Ігор Григорович