Макарова Антоніна Макарівна
| Антоніна Макарівна Макарова | |
|---|---|
| рос. Антонина Макаровна Макарова | |
 | |
| Ім'я при народженні | рос. Антонина Макаровна Парфёнова |
| Псевдо | Парфьонова Антоніна Макарівна |
| Народилася |
1 березня 1920 РРФСР |
| Померла |
11 серпня 1979 (59 років) СРСР ·розстріляна |
| Країна |
СРСР Локотська республіка |
| Національність | росіянка |
| Діяльність | кат |
| Відома завдяки | виконавець страт, колаборантка |
| Учасник | німецько-радянська війна |
Антоні́на Мака́рівна Мака́рова (рос. Антонина Макаровна Макарова; справжнє прізвище Парфьонова, в заміжжі — Гінзбург[1], також відома, як «Тонька-кулеметниця»), (1 березня 1920, Москва, РРФСР — 11 серпня 1979) — російська колаборантка, виконувала розстріли радянських громадян під час Другої світової війни на території Локотської республіки (Локотського самоуправління). Розстріляла більш ніж 1500 чоловік. Була затримана у 1978 р. і за вироком суду страчена за воєнні злочини.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася у багатодітній родині, однак помилково в школі була записана як Макарова. Під цим прізвищем вона закінчила середню школу і з початком війни пішла добровольцем на фронт як медична сестра. Через декілька місяців після початку військових дій Макарова разом з іншими радянськими військами потрапила в оточення і опинилася за лінією фронту на окупованій німцями території. В кінці 1941 р. вона знайшла притулок у селищі Локоть (теперішня Брянська область), де під патронажем нацистів була заснована Локотська республіка — самоврядне, колабораційне утворення, яке вело боротьбу з партизанами на боці нацистської Німеччини.
У Локотській республіці Макарову зарахували до місцевого військового з'єднання колаборантів і дуже швидко запропонували виконувати розстріли полонених партизанів та тих, що підозрювалися у співпраці з комуністами. За власним зізнанням Макарової перший розстріл вона виконувала у стані алкогольного сп'яніння, але пізніше призвичаїлася до своєї роботи ката і виконувала її регулярно і старанно. За увесь час співпраці з локотськими колаборантами Макарова використовуючи кулемет «Максим» стратила понад 1500 людей різного віку і статі.
Влітку 1943 року Макарова була відкомандирована до німецького тилового шпиталю на лікування від венеричних хвороб і таким чином уникла захоплення партизанами і Червоною Армією. У 1945 р. Антоніна Макарова опинилася біля міста Кенігсберг, де підробивши документи вона влаштувалася на службу до радянського військового шпиталю. З часом вона познайомилася та одружилася з ветераном війни Віктором Гінзбургом та взяла прізвище чоловіка. Після війни молоде подружжя переїхало на батьківщину чоловіка, до м. Лепель у Білорусі. Антоніна Гінзбург влаштувалася на місцевому підприємстві, народила двоє дівчат і вважалася ветераном війни та однією з поважних мешканок міста.
Розкрити минуле Макарової було досить тяжко через незбіг прізвища при народженні з тим, яке вона отримала пізніше. Кардинальний поворот у справі Макарової трапився зовсім випадково у 1976 році, коли один з її братів у Московській області подавав документи на закордонний паспорт і повідомив в анкеті про існування сестри під прізвищем Макарова. Після тривалого слідства Антоніна Макарова була заарештована у 1978 р. і згодом зізналася у виконанні розстрілів під час війни. Численні апеляції Макарової були відхилені і за вироком суду 11 серпня 1979 року вона була розстріляна.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 1987 рік. Остання страчена жінка в історії Радянського Союзу — WAS. WAS (амер.). 11 серпня 2017. Архів оригіналу за 29 серпня 2017. Процитовано 28 серпня 2017.
