Макарони

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Відварені макарони з томатним соусом

Макаро́ни (від італ. Maccheroni) — популярна страва з тіста, а точніше макаронні вироби з тіста. Макарони є традиційною стравою італійської кухні, особливо південної частини країни звідки й вони ведуть своє коріння.

Їх випускають різноманітних форм, у вигляді трубочок, ракушок, стрічок, кілечок, пластин, ниток, метеликів, спіралей. Найвідомішими виробниками макаронів є саме італійські, такі як:

Вироби італійських фірм відрізняються лише формою, але до кожної форми існує особлива приправа, що і створює особливе блюдо.

Історичні дані[ред.ред. код]

Неаполітанці з макаронами, фото Карло Броджи.

Появу макарон пов'язують з Далеким Сходом. Вони з'явились не пізніше 5 століття до н.е. та виготовлялися з рисового борошна.

В Італії макарони з'явились у 13-14 ст., тому не Італію вважають «батьківщиною макарон», незважаючи на значне їх там розповсюдження. Та й виготовляють макарони в Італії з пшеничного борошна.

Досі невідоме і походження назви. За однією з версій, назва походить від грецького слова «макрос», тобто довгий. За другою - від італійського «макаре» - м'яти, місити.

В історії макарон відомі дві точні дати. У 1367 р . зафіксований перший рецепт макаронної страви з сиром. А з 1819 роком пов'язують винахід спагетті.

З небагатою тоді Італією пов'язане і велике розмаїття макаронних страв. Італійські виробники створили 250 видів макаронних форм, а кількість страв з них сягнула позначки 5.000 .

Помічене зростання споживання макарон в роки соціальних потрясінь та жорстоко, негуманно проведених урядом реформ, в роки економічної кризи. Бо це один з найдешевіших різновидів харчування для бідноти у сучасності. Так, рентабельність макаронного виробництва в економічну кризу після 1998 р. досягла рівня 70-80 %.

Джерела[ред.ред. код]

  • Iacopo Vittorelli, I maccheroni. Poemetto giocoso (con un inno cantabile sul medesimo argomento del sig. De' Rogatis), Venezia, Stamperia Graziosi a Sant'Apollinare, 1803.
  • Camillo Cateni, Cicalata in lode dei maccheroni, Firenze, Stamperia di Borgo Ognissanti, 1808.
  • Antonio Viviani, Li maccheroni di Napoli. Poemetto giocoso, Napoli, Società Filomatica, 1824.
  • Renato Rovetta, Industria del pastificio o dei maccheroni, Milano, Hoepli, 1929.
  • Giuseppe Prezzolini, Maccheroni & C., Milano, Longanesi, 1957 (edizione a tiratura limitata di 1000 copie numerate in onore del cavaliere del lavoro Marco Buitoni nel 130º anno di fondazione dell'azienda Buitoni).
  • Mario Stefanile, Invito ai maccheroni, Portici, Montanino, 1960.
  • Vincenzo Buonassisi, Piccolo codice della pasta. Ricette per preparare spaghetti, maccheroni, tagliatelle, gnocchi, tortellini, Milano, Rizzoli, 1977.
  • Felice Cunsolo, Il libro dei maccheroni, Milano, Mondadori, 1979.
  • Claudio Castellacci e Vincenzo Mollica, Ma il maccherone mio non muore. Indagine ricreativa di cultura e varia umanità, Poggibonsi, Lalli, 1980.
  • Accademia italiana della cucina, Delegazione di Napoli, Premio Megaride 2. I maccheroni ed i suoi alleati previsti, imprevisti, immaginari, Napoli, De Rosa, 1990.
  • Alberto Consiglio, Cento ricette di maccheroni. Gli antichi segreti per preparare le tante varietà del più tradizionale piatto napoletano, Roma, Newton, 1997. ISBN 88-8183-761-7.
  • Rolando Damiani (a cura di), Leopardi e Napoli: 1833-1837. Sodalizio con una città - Tra nuovi credenti e maccheroni - Documenti e testimonianze, Napoli, Procaccini, 1998.
  • Riccardo Pazzaglia, L'invenzione della pasta. Certificato di nascita dei maccheroni, Napoli, Guida, 2006. ISBN 88-6042-223-X.

Посилання[ред.ред. код]


Їжа та напої Це незавершена стаття про їжу та напої.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.