Макарска

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Макарска
—  Місто  —
Макарска
Макарска
Макарска
Координати: 43°18′ пн. ш. 17°02′ сх. д. / 43.300° пн. ш. 17.033° сх. д. / 43.300; 17.033
Країна Хорватія
Жупанія Сплітсько-Далматинська
Уряд
 - Мер Марко Ожич-Бебек (хорв. Marko Ožić-Bebek)
Площа
 - Повна 28 км²
Висота над р.м. м 
Населення (2004)
 - Усього 13 418
Часовий пояс CET (UTC+1)
 - Літній час CEST
Поштовий індекс 21300
Телефонний код(и) 021
Веб-сайт: makarska.hr
Макарска (Хорватія)
Макарска
Макарска
Макарска на карті Хорватії

Макарска (італ. Macarsca; нім. Macharscha; mâkarskaː) — місто на узбережжі Адріатичного моря в Хорватії, приблизно 60 км на південний схід від Спліта і 140 км на північний захід від Дубровника. Має населення 13 716 жителів[1]. Адміністративно Макарска має статус міста і входить до складу Сплітсько-Далматинської жупанії.

Макарска — туристичний центр, розташований у формі підкови в бухті між горами Біоково та Адріатичним морем. Місто відоме завдяки набережній, де розташовані модні кафе, бари і бутики, та пришвартовано багато прогулянкових суден. Поруч з пляжем є кілька великих готелів та кемпінг.

Центр Макарска — старе місто з вузькими вулицями з кам'яної бруківки, на головній площі містяться квітковий та фруктовий ринки, францисканський монастир, в якому виставлена колекція морських раковин з величезною раковиною молюска.

Макарска є центром однойменної рів'єри під горами Біоково, яка здобула популярність серед туристів. Рів'єра простягається на 60 км між селищами Брела і Градац. У літній час десятки тисяч туристів приїздять сюди з Німеччини, Австрії, Чехії, Словаччини, Швеції, Словенії , Угорщини, Боснії і Герцеговини та інших країн.

Клімат і рослинність[ред.ред. код]

Макарска має гаряче літо середземноморського клімату (Класифікація кліматів Кьоппена: Csa). Зима тепла і волога, а літо спекотне та сухе. Макарска є одним з найтепліших міст у Хорватії.

Рослинність у місті та околицях належить до вічнозеленого середземноморського типу та субтропічної флори (пальми, агави, кактуси).

Історія[ред.ред. код]

Передісторія[ред.ред. код]

Поблизу сучасного міста існувало поселення вже в середині другого тисячоліття до нашої ери. Вважається, що цим поселенням користувались критяни на шляху до Адріатичного узбережжя (так званий «бурштиновий шлях»). Однак це був лише один з портів зі зв'язками з більш широким Середземномор'ям, про що свідчать мідні таблетки з критською і єгипетською системами мір. Аналогічні таблетки були знайдені в єгипетських пірамідах. В іллірійську епоху цей регіон був частиною більш широкого союзю племен на чолі з Ардеансами, заснованого у третьому столітті до нашої ери в області Центіна (Оміш) до річки Вйосе в сучасній Албанії[2].

Римська епоха[ред.ред. код]

Хоча римляни стали правителями Адріатики, перемігши Ардеанс в 228 р., їм знадобилося два століття аби затвердити свою владу. Римляни відправляли своїх солдатів ветеранів на поселення в Макарска.

Після краху імперії в 395 р. ця частина Адріатичного узбережжя стала частиною Східної Римської імперії, і багато людей рятувались втечею до Мукурум від нової хвилі загарбників. Місто присутнє в Пейтингерових таблицях (Tabula Peutingeriana) як порт Інаронія, але згадується як Мукурум, більше поселення, що виросло в найнедоступнішій частині Біокових гір, ймовірно, на самому краю римської цивілізації. Воно з'являється в актах Салонанського Синоду від 4 травня 533 н. е., який відбувся в Салоні,[2] коли також була створена місцева єпархія.

Велике переселення народів[ред.ред. код]

У 548 р., Мукурум був знищений армією остготського короля Тотіла. Візантійський імператор вигнав східних готів (остготів). У VII столітті область між Цетіною і Неретвою була окупована слов'янами, які створили князівство Неретва, з адміністративним центром в Мокро (Макарска). Дож Венеції П'єтро I Кандьяно, флот якого було направлено до міста, щоб покарати місцеві судна за піратство, був розбитий 18 вересня 877 р.[2] і мав сплатити репарації Неретві за вільний прохід своїх човнів до Адріатичного моря. В часи існування Неретви на узбережжі з'являється порт, відомий як Макар.

За різних правителів[ред.ред. код]

Князівство було анексовано королівством Хорватія в XII столітті, і було завойовано Венецією століття потому. Скориставшись суперництвом між хорватськими володарями та їхньою боротьбою за владу (1324-1326 рр.), боснійський Бан Степан Котроманич анексує прибережні райони Макарска. В ці часи змінилось багато правителів: від хорватських та боснійських феодалів до феодалів із Захумлє (пізніше Герцеговина).

У насиченому подіями XV столітті турки завоювали Балкани. Щоб захистити свою землю від турків, герцог Вукчич передав порубіжні провінції Країна та Неретва до Венеції 1452 року. Прибережні райони Макарска перейшли до турків 1499 року. Місто було оточено стінами з трьома баштами. Назву Макарска згадано вперше в документі 1502 р., в якому розповідалось про те, як черницям з міста було дозволено відновити свій храм[2].

В Османській імперії[ред.ред. код]

Карта, на якій зображено спробу турків захопити Макарска після Битви при Лепанто 1571 р.

Турки були пов'язані з усіма частинами Адріатичного моря через порт в Макарска, і тому вони приділяли велику увагу підтримці порту. 1568 р. вони побудували фортецю для захисту від Венеції. Під час турецького панування центр адміністративної та судової влади знаходився у Фочі, Мостарі, на короткий час у самій Макарска і, нарешті, в Габела на річці Неретва.

Під час війни між Венецією і турками за Крит (1645-1669 рр.) прагнення населення звільнитись від влади турків посилилось, і 1646 року Венеція відбила узбережжя. Але період паралельного панування тривав до 1684 р., доки не зникла загроза з боку турків 1699 року[2].

Ще раз під владою Венеції[ред.ред. код]

Після повернення до правління Венеції в 1646 році, Макарска була передана Австрії за Кампо-Формійським мирним договором. 1695 р. Макарска стала резиденцією єпископів, підприємницька діяльність повернулась до життя, але вона знаходилась на периферії та недостатньо уваги приділялось освіті мешканців. Коли тривала боротьба проти Османської імперії, Венеція більше зважала на потреби місцевого населення. За свідченнями дорожніх хронік Альберто Фортіса (18 століття), Макарска було єдиним містом на узбережжі і єдиним містом в Далматії, де не було жодних історичних решток.

З 1797 по 1813[ред.ред. код]

З падінням Венеції в Макарска входить австрійська армія і залишається до поразки від Наполеона. Французи прибули до Макарска 8 березня 1806 р. і залишились тут до 1813 року. Цей період позначився процвітанням, культурним, соціальним, та економічним розвитком. Згідно з французькими законами всі люди були рівні та були ухвалені вперше за багато століть закони про освіту хорватською мовою. Були відкриті школи. В цей час Макарска було невеликим містом з близько 1580 мешканців[2].

У складі Австрійської імперії (1813-1918)[ред.ред. код]

Як і в Далмації в цілому, австрійські власті запровадили політику італійщення, і офіційною мовою була проголошена італійська. Представники Макарска в асамблеї Далмації в Задарі та Імператорській раді у Відні вимагали впровадження хорватської мови для використання в суспільному житті, але влада вперто виступала проти. Один з лідерів національної (про-хорватської) партії був Міховіл Павлінович з Підгора. Макарска було одним з перших міст, де була офіційно визнана хорватська мова (1865). У другій половині XIX століття Макарска переживає велике піднесення, і в 1900 р. тут проживало близько 1800 жителів. Місто стає вузловою точкою торгівлі сільгосппродукцією не тільки з прибережних районів, а й з внутрішніх земель (Боснія і Герцеговина), та має водне сполучення з Трієстом, Рієкою і Сплітом.

Віденський конгрес залишив Макарска Австро-Угорщині, в складі якої місто перебувало до 1918 року.

XX століття[ред.ред. код]

На початку XX століття сільське господарство, торгівля і рибальство залишаються основою місцевої економіки. 1914 р. був побудований перший готель, який започаткував місцеві традиції туризму. Під час Другої світової війни Макарска входило до складу маріонеткової Незалежної Держави Хорватія. Тут був порт для військово-морського флоту країни, який служив штаб-квартирою Центрального Адріатичного військово-морського командування перед перенесенням до Спліту[3].

Після війни Макарска переживає період росту, населення потроїлось. Всі природні переваги регіону були використані для створення в Макарска одного з найвідоміших туристичних районів хорватської Адріатики.

У 2007 р., все ще триває ексгумація жертв Другої світової війни[4].

Головні визначні пам'ятки[ред.ред. код]

  • Собор Сан-Марко (XVII століття), на головній площі.
  • Статуя ченця Андрія Качича Мошича, роботи відомого хорватського скульптора Івана Рендича.
  • Церква Св. Філіпа (XVIII століття).
  • Церква Святого Петра (XIII століття), розташована на півострові Святого Петра, перебудована в 1993 році.
  • Францисканський монастир (XVI століття). Містить бібліотеку з багатьма книгами та рідкісними стародруками і відомою колекцією раковин з усього світу, зібрані в музеї з 1963 року.
  • Пам'ятник Наполеону, споруджений на честь французького маршала Мармона в 1808 році.
  • Палац Іванішевича в стилі бароко.
  • Вілла Тоноллі, в якій знаходиться музей міста.

Люди[ред.ред. код]

  • Джузеппе Адобаті (1909-1986) — італійський актор
  • Андрій Качич Мошич (1704-1760) — хорватський поет і чернець
  • Ален Бокшич Bokšić (1970 -) — хорватський футболіст

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Інше

Примітки[ред.ред. код]

  1. Croatian Census 2001/Popis stanovništva 2001
  2. а б в г д е Naklada Napried, The Croatian Adriatic Tourist Guide, pgs. 299-301, Zagreb (1999), ISBN 953-178-097-8
  3. Nigel Thomas, K. Mikulan, Darko Pavlovic. Axis Forces in Yugoslavia 1941-45, pg. 18, Osprey Publishing, 1995.
  4. U Makarskoj Iskopane žrtve Drugog Svjetskog Rata (хор.)
  5. «База даних малих космічних тіл JPL: Макарска» (англ.). 

Посилання[ред.ред. код]