Макарівський район
| Макарівський район | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| адміністративно-територіальна одиниця | |||||
| |||||
| |||||
| Колишній район на карті Київська область | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна: |  Україна
| ||||
| Область: | Київська область | ||||
| Код КОАТУУ: | 3222700000 | ||||
| Утворений: | 1923 | ||||
| Ліквідований: | 17 липня 2020 | ||||
| Населення: | ▼ 35 667 (на 1.1.2019) | ||||
| Площа: | 1400 км² | ||||
| Густота: | 26.0 осіб/км² | ||||
| Тел. код: | +380-4578 | ||||
| Поштові індекси: | 08000—08074 | ||||
| Населені пункти та ради | |||||
| Районний центр: | Макарів | ||||
| Селищні ради: | 2 | ||||
| Сільські ради: | 36 | ||||
| Смт: | 2 | ||||
| Села: | 67 | ||||
| Районна влада | |||||
| Голова ради: | Гулак Олександр Олександрович[1] | ||||
| Голова РДА: | Болілий Олексій Васильович[2][3] | ||||
| Вебсторінка: | Сторінка райдержадміністрації Сторінка районної ради | ||||
| Адреса: | 08001, Київська обл., Макарівський р-н, смт Макарів, вул. Димитрія Ростовського, 30 | ||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
|
| |||||
Мака́рівський райо́н — колишній[4] район у Київській області України, розташований у західній частині області. Адміністративний центр району — селище міського типу Макарів.
Населення становило 37 747 осіб (на 1 жовтня 2013). Площа району становила 1400 км², 37 тис. га з якої складали ліси. Утворений 1923 року, ліквідований 2020-го.
Символіка[ред. | ред. код]
Герб та прапор Макарівського району затверджені 10 квітня 2003 р. рішенням № 89 VII сесії Макарівської районної ради XXIV скликання. Автори проекту — історик В. Обухівський та художник А. Марчук.
Географія[ред. | ред. код]
Територія району належала до зони українського Полісся. Ґрунти піщані, супіщані та суглинкові, на заболочених ділянках — торф'яні. Клімат м'який, помірний. На території району є корисні копалини: торф, будівельний пісок, граніт, карбонатна сировина, цегляно-черепична глина.
Історія[ред. | ред. код]
У часи Київської Русі на території колишнього Макарівського району були споруджені славетні Змієві вали, які охороняли територію Києва від набігів кочовиків. Їхні залишки збереглися досі в 9 селах району. У 1804 році Макарів стає волосним центром Київського повіту, в який входили 2 містечка, 10 сіл, 12 невеликих поселень, 15 хуторів, 4 німецькі колонії.
13 — 14 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду через Комарівку проліг шлях Волинської групи (командувач — Юрій Тютюнник) Армії Української Народної Республіки.
19 — 20 листопада 1921 р. через Забуяння та Комарівку, вертаючись з Листопадового рейду, проходила Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки.
У 1959 р. до Макарівського району приєднаний Бишівський район.[5]
30.12.1962 населені пункти колишнього Бишівського району було передано в Фастівський район.
05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Мар'янівську сільраду Фастівського району до складу Макарівського району.[6]
12.12.1966 населені пункти колишнього Бишівського району було повернуто до Макарівського, після чого він набув меж, які зберігалися до ліквідації району в 2020 році.
Адміністративний устрій[ред. | ред. код]
Адміністративно-територіально район поділявся на 2 селищні ради та 36 сільських рад, які об'єднували 69 населених пунктів і були підпорядковані Макарівській районній раді. Адміністративний центр — смт Макарів[7].
Інфраструктура[ред. | ред. код]
Важливе значення для економіки району мала автомобільна траса E40М06 (Київ—Чоп), що ділила Макарівський район на північну і південну частини. Загалом на території Макарівського району були розташовані 10 підприємств[джерело?].
Населення[ред. | ред. код]
Розподіл населення за віком та статтю (2001)[8]:
| Стать | Всього | До 15 років | 15-24 | 25-44 | 45-64 | 65-85 | Понад 85 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 22 102 | 4164 | 3100 | 6247 | 5511 | 2948 | 132 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Жінки | 26 332 | 3951 | 2900 | 6103 | 6475 | 6218 | 685 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національний склад населення за даними перепису 2001 року[9]:
| Національність | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українці | 46041 | 95,05 % |
| росіяни | 1725 | 3,56 % |
| білоруси | 204 | 0,42 % |
| поляки | 148 | 0,31 % |
| вірмени | 77 | 0,16 % |
| інші | 243 | 0,50 % |
Мовний склад населення за даними перепису 2001 року[9]:
| Мова | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 46351 | 95,69 % |
| російська | 1853 | 3,83 % |
| білоруська | 91 | 0,19 % |
| вірменська | 52 | 0,11 % |
| азербайджанська | 13 | 0,03 % |
| інші | 78 | 0,16 % |
Населення становило 37 747 осіб (на 1 жовтня 2013). Населення — 44 тис. (на 2004 рік).
Екскурсійні об'єкти[ред. | ред. код]
- Будинок Барона фон Мекка (с. Копилів)
- Змієві вали
- Краєзнавчий музей (смт Макарів)
- Страусова ферма (с. Ясногородка)
Персоналії[ред. | ред. код]
- Безугленко Анатолій Іванович — композитор, заслужений діяч мистецтв України, член Ліги українських композиторів та Асоціації діячів естрадного мистецтва, дипломант літературно-мистецької премії ім. Дмитра Луценка «Осіннє золото», народився в селі Зурівка.
- Димитрій (Туптало) (Димитрій Ростовський), духовний діяч XVII — XVIII ст., автор книги «Житіє святих», канонізований православною церквою.
- А. Паламаренко, Народний артист України, лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка.
- Й. Ремезовський, вчений.
- М. Козицький, вчений.
- І. Карпович, вчений.
Герої Радянського Союзу:
- Кучеренко Іван Хомович із села Новосілки.
- Новик Микола Петрович із села Гавронщина.
- Петриченко Андрій Архипович із села Андріївка.
- Попович Володимир Трохимович із села Соснівка.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Голова Макарівської районної ради. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 26 червня 2022.
- ↑ Голова Макарівської районної державної адміністрації. Архів оригіналу за 30 березня 2018. Процитовано 29 березня 2018.
- ↑ Розпорядження Президента України від 28 серпня 2020 року № 448/2020-рп «Про призначення О.Болілого головою Макарівської районної державної адміністрації Київської області»
- ↑ Про утворення та ліквідацію районів. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Архів оригіналу за 21 липня 2020. Процитовано 8 грудня 2020.
- ↑ s:Указ Президії ВР УРСР від 4.03.1959 «Про ліквідацію Бишівського і Велико-Половецького районів Київської області»
- ↑ Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР». Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 3 листопада 2016.
- ↑ Адміністративно-територіальний устрій Макарівського району[недоступне посилання з квітня 2019] на сайті Верховної Ради України
- ↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Київська область (осіб) - Регіон, 5 рiчнi вiковi групи, Рік, Категорія населення , Стать. Процитовано 17 червня 2023.
- ↑ а б Розподіл населення за національністю та рідною мовою, Київська область (осіб) - Регіон, Національність, Рік , Вказали у якості рідної мову. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 5 червня 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Макарівський район |
- Сайт Макарівської районної державної адміністрації [Архівовано 1 травня 2017 у Wayback Machine.]
- Сайт Макарівської районної ради [Архівовано 30 березня 2018 у Wayback Machine.]
- Макарівський район — Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область у складі УРСР [Архівовано 5 квітня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, тома — Історія міст і сіл Української РСР: Київ. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1968., Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф. М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. — К.: Гол. ред. УРЕ, 1971. — 792 с.)
| |||||||||||
| ||||||||
|
