Макбет (п'єса)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Макбет
Macbeth3.jpg
Сцена I Акта IV «Макбета» — «Відьми», картина Вільяма Рімера
Оригінал Macbeth
Жанр Трагедія
Автор Вільям Шекспір
Мова англійська
Написаний 16031606 (?)
Переклад Б. Тен

Макбе́т (англ. Macbeth) — п'єса, одна з найвідоміших трагедій Вільяма Шекспіра. П'єса, віддалено заснована на історії реального шотландського короля Макбета, часто представляється архетиповою історією про небезпеку надмірного жадання влади і зради друзям.

Сюжет[ред.ред. код]

Трагедія починається грізною сценою із громом та блискавкою: три сестри-відьми вирішують, де буде їх зустріч із Макбетом. В наступній сцені поранений воїн повідомляє королю Шотландії Дункану про те, що його генерали Макбет і Банко перемогли ірладсько-норвезьке військо повстанців під проводом Макдональда. Макбета вихваляють за хоробрість.

Макбет і Банко зустрічають відьм, котрі розповідають їм свої віщування. Перша прославляє Макбета як гламіського тана (дворянський титул, Макбет отримав його у спадок), друга — як кавдорського тана, третя — як нового короля. Банкові вони віщують, що йому не судилося бути королем, однак він стане предком королівської династії. Відьми непомітно зникають, а замість них з'являється посланець короля Росс і повідомляє про присвоєння Макбету титулу кавдорського тана (попередній тан засуджений до смерті за зраду) — перше віщування збулося. Макбет повірив у те, що стане і королем. Про віщування він пише своїй дружині. Коли король Дункан зупиняється у їхньому домі Інвернесі, вона вирішує вбити його, щоби гарантувати трон своєму чоловікові. Макбет сумнівається в доцільності такої затії, але дружині вдається його вмовити. Вона влаштовує вбивство, закривавлений кинджал підкидає сплячим слугам.

Наступного ранку приїжджають Леннокс и Макдуф, тан Файфа. Макбет проводжає їх до короля, Макдуф знаходить труп. У фальшивому гніві Макбет вбиває прислугу, не даючи їй можливості виправдатися. Однак Макдуф ще спочатку підозрює Макбета, не показуючи цього.

Хвилюючись за своє життя, сини Дункана тікають: Малкольм — до Англії, а Дональбейн — в Ірландію. Через це на них лягає тінь підозри, і Макбет приймає трон Шотландії.

незважаючи на успіх, Макбет замислюється над третім пророцтвом, котре стосується Банко. Він запрошує Банко на бенкет, але дізнавшись, що той вже зібрався на вечірню кінну прогулянку зі своїм молодшим сином Флінсом, наймає вбивць. Банко вбито, але його син утік.

На бенкеті раптово з'являється привид Банко і сідає на трон. Але бачить його лише Макбет, а гості дивуються з того, що Макбет кричить на порожній трон. Далі він вирішує звернутися до відьом. Вони викликають трьох привидів з віщуваннями-попередженнями «Остерігайся Макдуфа», «Ніхто з тих, що народжені жінкою, не повірить Макбету» і «Від усіх бід доля оберігає Макбета, допоки Бірнамсьий ліс не вийде на бій на Дуссініський пагорб». Поки Макдуф перебуває у вигнанні в Англії (збирається разом із Малкольмом іти війною на Макбета), Макбет убиває всіх у його замку, включно з дружиною та трьома синами.

Леді Макбет мучить совість — вона ходить уві сні й намагається змити кров із рук, весь час говорячи про якісь страшні речі.

Тим часом Малкольм і Макдуф зібрали військо, щоб іти в Шотландію і скинути з престолу «тирана Макбета». Багато танів (дворян) покинули Макбета. Малкольм, Макдуф і Сівард оточують замок Дунсіан. Їх воїни збирають гілки для маскування в Бірнамському лісі. Слуга повідомляє Макбету, що ліс став рухатися. Друге пророцтво здійснилося.

Макбет проголошує знаменитий монолог «Завтра, завтра, завтра», дізнавшись про смерть своєї дружини (самогубство).

Під час битви Сівард полонений, Макдуф сходиться з Макбетом. Макбет говорить, що він не боїться Макдуфа, адже не може бути вбитий будь-ким, народженим жінкою. На що Макдуф, відповідає, що він «із черева матері вирізиний ножем». Макбет нарешті розуміє останнє пророцтво, але пізно. Битва закінчується тим, що Макдуф відрубує голову Макбету.

У фінальній сцені коронується Малкольм. Вважається, що пророцтво відьм стосовно Банко здійснилося, адже Реальний король Англії Яків І із шотландського роду стюартів є нібито нащадком Банко. На це є прямий натяк Шекспіра у тексті, коли Макбет бачить привид Банко і ряд його нащадків-королів, восьмий із яких тримає дзеркало, в якому видно нових королів «із потрійним скіпетром, потрійною державою» (починаючи з Якова І, восьмого короля з роду Стюартів, шотландські монархи почали правити Англією та Ірландією).

Екранізації[ред.ред. код]

П'єса екранізувались та адаптувались для кіно десятки разів[1]. В том числі:

Рік Країна Назва Режисер В ролях Примітки
1908 Макбет (фільм, 1908) Джеймс Стюарт Блектон
1916 Макбет (фільм, 1916) Джон Емерсон Герберт Бірбом Трі (Макбет)
1922 Макбет (фільм, 1922) Генри Паркінсон Расел Торндайк (Макбет)
1948 США США Макбет (Macbeth) Джордж Орсон Уеллс Орсон Уеллс (Макбет), Жанетт Нолан (леді Макбет), Ден О’Херліхі (Макдуфф), Родді МакДауел (Малькольм)
1957 Японія Японія Трон в крові (яп. 蜘蛛巣城) Акіра Куросава Тосіро Міфуне (ВасідзуМакбет), Ісудзу Ямада (Асадзі — леді Макбет) Дію перенесено в середньовічну Японію
1971 Велика Британія Велика Британія
США США
Макбет (англ. Macbeth, інша назва — англ. The Tragedy of Macbeth) Роман Поланскі Джон Фінч (Макбет), Франческа Аніс (леді Макбет)
1979 Велика Британія Велика Британія Макбет (англ. Macbeth, інша назва — англ. A Performance of Macbeth) Пилип Кассон Іен Маккеллен (Макбет), Джуді Денч (леді Макбет) Телевізійний фільм
1990 США США Люди достойні поваги ( Men of Respect) Вільям Рейлі Джон Туртуро (Майк БатальяМакбет), Кетрін Боровіц (Руті Батталья — леді Макбет) Дію перенесено в мафіозний клан сучасної Америки
2006 Австралія Австралія Макбет(англ.)укр. (Macbeth) Сем Уортінгтон (Макбет)
2010 Велика Британія Велика Британія Макбет (фільм, 2006) Rupert Goold Патрик Стюарт (Макбет), Сучасна адаптація призвана нагадувати глядачу про сталінську диктатуру

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]