Макензі (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Макензі
Маккензіано
Річка Макензі, серпень 2009
Річка Макензі, серпень 2009
Витік Скелясті гори
Гирло Північний Льодовитий океан
Басейн Північний Льодовитий океан
Країни басейну Канада
Довжина 1 738 км
4 241 км (система Макензі-Невільнича-Піс-Фінлей)
Середньорічний стік 10 700 м³/с
Площа басейну 1 805 200 км²
Притоки ліві: Піс, Хей, Лаярд, Кіл, Арктик-Ред-Рівер, Піл
праві: Велика ведмежа, Горн
Басейн річки Макензі
Басейн річки Макензі
Макензі на Вікісховищі

Маке́нзі  (фр. Fleuve Mackenzie, англ. Mackenzie River) — найбільша річка Канади й усієї американської Півночі: протяжність річки — 1 738 км, а річкової системи: Макензі-Невільнича-Піс-Фінлей — 4 241 км. Її басейн розташований між пасмами Кордильєр і Гудзоновою затокою, між преріями на півдні й арктичним узбережжям на півночі. Інколи звана «Північною Міссісіпі»: ймовірно, тому, що коли подивитись на карту, то Макензі є немовби зворотним відображенням Міссісіпі — обидві ріки течуть у протилежних напрямах і майже навпіл ділять між собою материк.

Починається річка Макензі як Атабаска в канадській провінції Британська Колумбія у Скелястих горах Кордильєр. Після озера Атабаска, річка тече вже під назвою Невільнича та впадає до Великого Невільничого озера, а витікає з нього як Макензі.

Притоки[ред.ред. код]

Ліві:

Праві:

Історія відкриття та освоєння[ред.ред. код]

Макензі має досить складну річкову систему, та й сама вона на окремих ділянках своєї течії називається по-різному. Під іменем Атабаски річка спускається із Скелястих гір, утворюючи подекуди пороги і водоспади. Вихопившись із гір на великі рівнини, вона тече до великого озера Атабаски, а вийшовши з нього, називається Невільничою. Далі її шлях пролягає до Великого Невільничого озера.

Ім'я «Атабаска» річка одержала від назви індіанського племені, яке живе на території, де вона протікає.

Невільнича річка й озеро так названі тому, що індіанці, які жили на їхніх берегах, серед інших племен були відомі як «раби». Слово «раб» в уявленні індіанців східних районів означало «ворог», «чужа людина». Ці групи часто ворогували між собою, звідси виникли і неприязні стосунки. Коли європейці-колонізатори дізналися про це, вони так і назвали річку й озеро.

З Великого Невільничого озера витікає річка Макензі, названа ім'ям свого першовідкривача. Вона тече на північ і впадає в Північний Льодовитий океан; ширина могутнього потоку досягає 1,5—2 км.

Край, по якому тече Макензі, лежить осторонь від торговельних шляхів, він малозаселений і відзначається суворими природними умовами. Європейці з'явилися тут значно пізніше, ніж на Міссісіпі.

В історії відкриття й освоєння північних районів Канади велику роль відіграла «Компанія Гудзонової затоки» — акціонерне торговельне товариство, засноване англійцями 1670 року для розвитку хутрового промислу і торгівлі, але його потаємними помислами було захоплення і колонізація Канади — країни, багатої на природні ресурси.

Агенти компанії нишпорили скрізь. Це були спритні, заповзятливі ділки, ладні на все заради грошей. «Лісові волоцюги», як їх тоді називали, пробиралися в глухі місця, скуповували або обмінювали на товари хутра в індіанців, вели активну розвідку. «Лісові волоцюги» зробили багато важливих географічних відкриттів. Поступово пробираючись у глиб північноамериканського материка, а також у північні, західні його райони, в другій половині XVIII сторіччя вони добралися до річки Макензі.

Один із «лісових волоцюг» — якийсь Семюель Херн — у 1771 році побував на Великому Невільничому озері, в районах, де ще не ступала нога європейця. Через деякий час на берегах цього озера і річки Атабаски з'явилися перші поселення колоністів. Однак після цього ще довго ніхто не знав, куди тече і в яке море чи озеро впадає річка, що витікає з Невільничого озера. Загадка цієї річки не давала спокою географам. Дослідники намагалися довідатися чи є вона заповітною дорогою в Тихий океан, яку довго шукали, намагаючись знайти короткий шлях у Індію та в східні країни.

Розгадати таємницю річки випало на долю одного із службовців компанії — Олександра Макензі. В супроводі кількох супутників 3 червня 1789 року він вирушив униз по річці Невільничій на чотирьох великих каное, навантажених товарами.

Макензі був твердо впевнений, що велика і широка річка, по якій вони пливли, приведе до Тихого океану. Та що далі посувалися мандрівники на північ, то більше сумнівів виникало в Макензі. З таємною надією він ждав, коли ж нарешті річка поверне на захід. Усі свої враження і спостереження Макензі занотовував у щоденник. Іноді мандрівники висаджувалися на берег для розвідки. У щоденнику з'являлися чергові записи: про знайдені виходи нафти, виявлені шари кам'яного вугілля, зміни ландшафту, про суттєві зміни в течії річки.

Місця були дикі, безлюдні. Лише коли-не-коли можна було побачити вігвами (хатини) індіанців. Людей ніде не було видно. Можливо, вони ховалися, побачивши непроханих гостей.

Довго пливли наші мандрівники вниз по річці. Уже відчувалося холодне дихання півночі, особливо вночі, коли люди мерзли навіть біля розкладених вогнищ. Макензі, бачачи, що курс річки не відхиляється, записав у щоденнику: «…мені стало цілком ясно, що річка впадає у Велике Північне море».

І справді, через кілька днів, вилізши на один з прибережних пагорбів, Макензі побачив у підзорну трубу відкрите море і кілька китів у ньому.

« Ну от ми й прибули. Попереду — Північне море!  »

 — сказав він своїм супутникам. Ця звістка нікого не втішила: стільки було докладено зусиль і все марно. Не буде ні слави, ні нагород.

Під враженням сумного кінця і краху заповітної мрії Макензі назвав відкриту ними річку Річкою Розчарування. За минулі 102 дні мандрівники пройшли понад три тисячі кілометрів.

Макензі навіть не підозрював про те, який великий внесок він зробив у географічну науку, його подвиг оцінили пізніше. Географ Барпі, наприклад, писав: «…це був один із найвидатніших подвигів внутріматерикових досліджень як за його великими результатами, так і за короткочасністю подорожі».

Назва, дана річці Макензі, не прищепилася. Вона зникла після того, як їй привласнили ім'я її першовідкривача. Однак місцеве населення— індіанці й ескімоси — не прийняли цієї назви і, як і раніше, називають її «Великою річкою».

Джерело[ред.ред. код]

Канада Це незавершена стаття з географії Канади.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.