Максимов Юрій Вільйович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Football pictogram.svg
Юрій Максимов
Yuriy Maksymov.jpg
Особові дані
Повне ім'я Юрій Вільйович Максимов
Дата народження 8 грудня 1968(1968-12-08) (45 років)
Місце народження Херсон, СРСР
Зріст 187 см
Вага 78 кг
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1989
1989—1990
1990—1991
1991—1994
1995—1997
1997—2001
2001—2003
2003
2003—2004
2004—2005
СРСР «Кристал» Херсон
СРСР «Таврія»
СРСР «Кристал» Херсон
Україна «Дніпро» Д
Україна «Динамо» К
Німеччина «Вердер»
Німеччина «Вальдхоф»
Росія «Ростов»
Україна «Борисфен»
Україна «Металург» З
7 (1)
49 (5)
48 (27)
84 (17)
54 (18)
69 (9)
27 (3)
18 (2)
8 (4)
8 (1)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1992–2002 Україна Україна 27 (5)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце

2008–2009
2010—2012
2012—2013
2013—
Україна ЦСКА (Київ)
Україна «Оболонь»
Україна «Кривбас»
Україна «Металург» Д
Росія «Мордовія»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 27 серпня 2012.

Ю́рій Ві́льйович Макси́мов (* 8 грудня 1968, Херсон) — український футбольний тренер, головний тренер російського клубу «Мордовія». У минулому — радянський та український футболіст, півзахисник, виступав за національну збірну України.

Клубна кар'єра[ред.ред. код]

Вихованець херсонського футболу. Професійні виступи розпочав за місцевий «Кристал» у 1989 році. 1991 року перейшов до дніпропетровського «Дніпра», у складі якого наступного року дебютував у матчах вищої ліги чемпіонату України. Під час зимового міжсезоння сезону 1994-95 перейшов до київського «Динамо», у складі якого протягом трьох сезонів поспіль ставав чемпіоном України.

У листопаді 1997 року, незважаючи на заперечення головного тренера «Динамо» В. В. Лобановського, приймає запрошення від клубу німецької Бундесліги «Вердера» з Бремена. Трансферна сума склала 3,5 мільйони німецьких марок[1]. Відіграв у першій бундеслізі 4 сезони, відзначившись 9-ма голами у 69 зустрічах, володар Кубку Німеччини з футболу 1999 року[2].

2001 року через конфлікт зі спортивним директором «Вердера» залишає команду та переходить до клубу Другої бундесліги «Вальдхофа». У 2003 році виступає у Російській футбольній Прем'єр-лізі за клуб «Ростов». А вже наступного року повертається до України. Спочатку виступає за бориспільський «Борисфен», а з початком сезону 2004–2005 переходить до запорізького «Металургу», який стає останнім професійним клубом в його кар'єрі гравця.

Виступи за збірну[ред.ред. код]

Виступав за національну збірну України. У дебютному матчі за головну команду країни 28 жовтня 1992 року проти збірної Білорусі вийшов на заміну та відзначився забитим голом. Усього у формі національної збірної провів 27 матчів, забив 5 м'ячів.

Голи Юрія Максимова у складі національної збірної України
# Дата Місце Суперник Рахунок Результат Змагання
1. 28 жовтня 1992 Мінськ, Білорусь Білорусь Білорусь 1-1 нічия товариська
2. 13 серпня 1996 Київ, Україна Литва Литва 5-2 перемога товариська
3. 13 серпня 1996 Київ, Україна Литва Литва 5-2 перемога товариська
4. 5 жовтня 1996 Київ, Україна Португалія Португалія 2-1 перемога відбір до ЧС 1998
5. 11 жовтня 1997 Єреван, Вірменія Вірменія Вірменія 0-2 перемога відбір до ЧС 1998

Кар'єра тренера[ред.ред. код]

Після завершення ігрової кар'єри перейшов на тренерську роботу, розпочавши з позиції другого тренера мінського «Динамо». Дебютував на позиції головного тренера у київському ЦСКА.

З 2008 року — головний тренер «Оболоні». Під його керівництвом команда в сезоні 2008-09 зайняла 2-ге місце у розіграші Першої ліги Чемпіонату, чим забезпечила перехід до елітного дивізіону національної першості.

Протягом осінньої частини сезону 2009–2010 «Оболонь» виступала досить вдало і на зимову перерву команда пішла, займаючи 8 місце у турнірній таблиці вищої ліги. У січні 2010 Максимов залишив клуб і переїхав до Кривого Рогу, де очолив місцевий «Кривбас», перед яким стояло завдання збереження місця в елітному дивізіоні українського футболу. Під керівництвом Максимова команда, яка після перших 17 турів мала в активі лише 7 очок, змогла у 13 турах, що лишалися, набрати 18 очок та забезпечити собі 14-у позицію у фінальній турнірній таблиці першості. З посади головного тренера «Кривбаса» був звільнений у червні 2012 року[3].

Вже в серпні того ж року призначений головним тренером донецького «Металурга»[4]. У серпні 2013 року після програшу донецького «Металурга» албанському «Кукесі» був звільнений з посту головного тренера донецької команди[5], після чого підписав контракт з російським клубом «Мордовія» з Саранська[6].

Досягнення[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]