Мала Абхазія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ма́ла Абха́зія — історичний термін, відомий ще з середини XIX ст. (Ф.Боденштедт). Ним до закінчення Кавказької війни (1864) та масовою еміграції абхазького населення в межі Османської імперії (мухаджирства) називали землі Абхазії, непідконтрольні владним князям з роду Чачба, а також всі землі на захід від Абхазії, де колись проживали абхази та залишаються пам'ятники їх матеріальної та духовної культури (топоніміка, етнографія, археологія).

В наш час межі цього регіону залишаються спірними: на сході - це чи ріка Бзибь, чи Гагрське міжгір'я на заході — одна з рік: Хоста, Сочі, Нечепсухо, чи Мис Кодош чи Таманський півострів.

Нині в основному відповідає південній частині Сочинського району Краснодарського краю та північно-західної Абхазії.

Основне населення становили садзи (джигети), тому абхазька назва Малої Абхазії — Садзен.