Мала Бережанка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Мала Бережанка
Центральна вулиця та церква Покрови Пресвятої Богородиці
Центральна вулиця та церква Покрови Пресвятої Богородиці
Центральна вулиця та церква Покрови Пресвятої Богородиці
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Кам'янець-Подільський район
Громада Гуківська сільська громада
Код КАТОТТГ UA68020010050091582
Основні дані
Населення 330
Площа 1,035 км²
Густота населення 318,84 осіб/км²
Поштовий індекс 31663
Телефонний код +380 3859
Географічні дані
Географічні координати 48°48′28″ пн. ш. 26°14′00″ сх. д. / 48.80778° пн. ш. 26.23333° сх. д. / 48.80778; 26.23333Координати: 48°48′28″ пн. ш. 26°14′00″ сх. д. / 48.80778° пн. ш. 26.23333° сх. д. / 48.80778; 26.23333
Середня висота
над рівнем моря
232 м
Місцева влада
Адреса ради 31660, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с. Гуків, вул. Центральна, 2
Карта
Мала Бережанка. Карта розташування: Україна
Мала Бережанка
Мала Бережанка
Мала Бережанка. Карта розташування: Хмельницька область
Мала Бережанка
Мала Бережанка
Мапа
Мапа

CMNS: Мала Бережанка у Вікісховищі

Мала́ Бережа́нка — село в Україні, у Гуківській сільській громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Назва[ред. | ред. код]

За однією з версій назва «Бережанка» походить від великої кількості берегів річки Збруч, які ділять історично село на дві частини Бережанку і Малу Бережанку та оточують його майже з усіх боків.

Географія[ред. | ред. код]

Подільське село Мала Бережанка розташоване в південно-західній частині України, на півострові, на лівому березі річки Збруч, за 35 кілометрів автодорогами від міста Кам'янець-Подільський.

Клімат[ред. | ред. код]

Мала Бережанка знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом. Але діяльність людини досить часто призводить до екоциду, поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою по області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації варто було б проводити ревайлдинг, відновлювати екосистеми та лісові насадження.

Історія[ред. | ред. код]

Мала Бережанка засноване в XVI столітті і входила тоді до складу Скальського староства Подільського воєводства Королівства Польського (з 1569 року у складі Речі Посполитої). 1564 року належало Яцимирському. У 1603 році відбувся поділ його територій на три великі пансько-ляхські маєтки.

Починаючи з XVIII століття після першого поділу Речі Посполитої село Бережанка поділилось на два населених пункти: села Бережанка у Тернопільській області та Мала Бережанка — у Хмельницькій.

Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігури, такі збереглись в селах: Нігин, Черче. Ця традиція помаленьку відновлюється, встановлюються статуї Божої Матері чи інші фігури.

1863 року селяни втрачають можливість користуватись рідною мовою, видано таємне розпорядження — Валуєвський циркуляр, що наказував призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою, а згодом доповнено Емським указом.

На кінець 20-х років ХХ століття в селі було 310 хат (в  кожній  хаті  проживало  по  2-3 сім”ї). Хати і прилеглі будівлі були глинобитні і покриті соломою. Пізніше перед війною під черепицею було 11 хат, а під бляхою сім.

Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, селяни зазнали репресій. Багатьох частинах Поділля відбувались масові селянські повстання, проти радянської влади.

В 1928-1929 роках створюються окремі групи громадян для спільного обробітку землі (СОЗи). У 1932 році ці групи об'єдналися в колгосп ім. Орджонікідзе.

У 19321933 роках селяни села пережили влаштований комуністами голодомор. Коли почався голод, усе більше людей намагалося втекти на правий берег річки Збруч. А там місцеві священники закликали селян збирати продукти для голодуючих з лівого берега.

Роки Великого терору 1936-1937 вбито осіб різних національностей і професій, багато людей було виселлено як сім'ї «ворогів народу».

До 1939 року по річці Збруч проходив кордон із Польщею, так з 1 листопада 1926 по 1 лис­топада 1927 польські прикордонники затримали 9509 перебіжчиків із радянської сторони, люди тікали від радянських репресій, у зворотному напрямку, за той же період 745 осіб.

Часи Другої світової війни[ред. | ред. код]

Більше 150 чоловік було мобілізовано до армії і відправлено на фронт. В селі залишились жінки, діти, літні люди, механізатори та вчителі. Багато молодих дівчат та юнаків було відправлено до Німеччини.

В грудні 1941 року в районі створено партизанський  загін ім. Чапаєва.

У 1944 році відбувся бій за визволення села. 26  березня 1944 року Мала Бережанка була звільнена від нацистів солдатами 10-го Уральського добровольчого танкового корпусу 4-ої танкової армії І-го українського фронту.

По закінченню Другої світової війни більше, ніж 100 жителів Малої Бережанки не повернулися додому. Пізніше, у 1962 році, у їхню пам'ять було посаджено парк Слави та зведено пам'ятник солдату-визволителю.

Післявоєнні роки[ред. | ред. код]

Після завершення Другої світової війни у 1946—1947 роках село вчергове пережило голодомор.

В 1951 році колгосп села та колгоспи сіл Кугаївці та Андріївка  об'єдналися  в один колгосп ім. Дзержинського.

В 60-х роках в селі побудовано клуб на 250 місць з стаціонарною кіноустановкою, бібліотеку, медичний пункт, школу, дитячий садок на 50 місць, продуктовий та продовольчий  магазини, лазню.  Село  електрифіковано та  радіофіковано  на  100%

З 1991 року в складі незалежної України.

15 вересня 2016 року шляхом об'єднання сільських рад село ввійшло до складу Гуківської сільської громади.[1] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.

До адміністративної реформи 19 липня 2020 року село належало до Чемеровецького району, після його ліквідації, увійшло до складу Кам'янець-Подільського району.[2]

Населення[ред. | ред. код]

Населення становить 330 осіб.

Мова[ред. | ред. код]

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову за даними перепису 2001 року.

Релігія[ред. | ред. код]

  • Церква Покрови Пресвятої Богородиці (ПЦУ)

Природоохоронні території[ред. | ред. код]

Люди в цій місцевості проживали з давніх-давен, під час проведення археологічних розкопок в урочищі "Мале поле" було виявлено трипільське поселення та поселення черняхівської культури. Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

Світлини[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

  • Поділля — історико-географічна область.
  • Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
  • Подільський говір — різновид говорів української мови.
  • Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ВВРУ, 2017, № 4, стор. 92
  2. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

Посилання[ред. | ред. код]