Маленька нічна серенада

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Маленька нічна серенада (нім. Eine kleine Nachtmusik, серенада № 13 для струнних у соль мажор), K. 525 — серенада у чотирьох частинах, написана Вольфгангом Амадеєм Моцартом в 1787 році, є одним з найвідоміших творів композитора.

Твір написаний для ансамблю з двох скрипок, альта, віолончелі та контрабасу, але часто виконується струнними оркестрами.[1]

Історія написання[ред.ред. код]

Серенада була завершена Моцартом у Відні 10 серпня 1787 року, приблизно в той час, коли композитор працював над другим актом опери «Дон Жуан».[2] Назва роботи походить від вступу, який Моцарт зробив у своєму особистому каталозі творів, що починається словами "Eine kleine Nacht-Musik" (в перекладі з нім. "Маленька нічна серенада").

Твір не публікувався приблизно до 1827 року. Вже після смерті Моцарта, в 1799 році вдова Констанція продала його німецькому композитору Йоганну Андре, як частину великої колекції композицій чоловіка.

Структура[ред.ред. код]

Твір складається з чотирьох частин:

Allegro[ред.ред. код]

Eine kleine nachtmusik.svg

Перша частина має сонатну форму. Друга тема є більш витонченою, у ре мажор. Експозиція закриває ре мажор і повторюється.

Romanze[ред.ред. код]

Друга частина написана у до мажор, являє собою романс, з темпом, позначеним як анданте. Почуття близькості і ніжності залишається протягом всієї частини. Написана у формі рондо, що має форму A–B–A–C–A, а також з фінальною кодою.

Menuetto[ред.ред. код]

Третя частина, помічена як Allegretto, являє собою є менует і тріо, які тривають 3/4 часу. Менует у соль мажор контрастує з ре мажор.

Rondo[ред.ред. код]

Четверта і остання частина твору, позначена як алегро, написана у жвавому темпі, у соль мажорі. Частина має сонатну форму. Твір закінчується довгою кодою.

Можливі додаткові частини[ред.ред. код]

У публікації каталогу, що був згаданий вище, Моцарт перераховує п'ять частин ("Алегро – Менует і Тріо – Романс – Мінует і Tріо – Фінал")[3] Друга частина в цьому списку, Менует і тріо, довгий час вважалася втраченою і ніхто не знає, хто її вилучив, Моцарт чи хтось інший. Німецький музикознавець Альфред Ейнштейн припустив, що менует у сонаті для фортепіано сі-бемоль мажор, K. 498a, якраз і є відсутньою частиною.[4]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Holoman (1992, 397)
  2. Einstein, Alfred; translators Arthur Mendel; Nathan Broder (1962). Mozart, his character, his work. Oxford: Oxford University Press. с. 206. ISBN 978-0-19-500732-9. 
  3. Zaslaw and Cowdery (1991, 250)
  4. Einstein, Alfred; Arthur Mendel, Nathan Broder (translators) (1965). Mozart: His Character, His Work. New York: Oxford University Press. с. 207. ISBN 978-0-19-500732-9. OCLC 31827291. 

Посилання[ред.ред. код]


музика Це незавершена стаття про музику.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.