Малий гіацинтовий ара
| Малий гіацинтовий ара | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
|
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
| Anodorhynchus leari |
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
|
Малий гіацинтовий ара (лат. Anodorhynchus leari) — птах родини папугових.
Зміст |
Зовнішній вигляд [ред.]
Малий гіацинтовий ара досягає 70-75 см завдовжки і важить близько 950 г. Забарвлення кобальтово-синя. Крила трохи темніше. Голова, груди й живіт з зеленим відливом. Гола зона навколо очей і у заснування піддзьобка — блідо-жовта. Підхвістя й підкрилля — чорнуваті. Дзьоб чорний. Лабети темно-сірі. Райдужка темно-коричнева.
Історія відкриття [ред.]
A. leari була описана перший раз Карлом Бонапартом в 1856 році, однак не вдалося встановити зону поширення цих папуг. Публіка перший раз побачила малого гіацинтового ари в 1950 в локальному бразильському зоопарку. Однак лише в 1978 Гельмут Сік відкрив дві невеликі популяції - в околиці Toca Velha і Serra Branca - в штаті Байя у Бразилії.
Розповсюдження [ред.]
Ареал обмежений невеликою й важкодоступною ділянкою на північному сході штату Байя (Бразилія).
Спосіб життя [ред.]
Населяє відкриті й напіввідчинені лісистості, біля піщаників до висоти 500—800 м над рівнем моря. Харчується пальмовими горіхами, квітами, насінням.
Розмноження [ред.]
Відкладає 1-2 яйця, сезон розмноження з грудня в травень. Молодь досягає статевої зрілості у близько 2-4 роки від народження.
Загрози й охорона [ред.]
Украй рідкий, перебуває під загрозою повного зникнення. До кінця 20 століття в дикій природі налічувалося 70-200 особин, розділені на 2 популяції. Причини: полювання, вилов, втрата первозданної природи.
Література [ред.]
- Винокуров А. А. Редкие птицы мира. — М.: Агропромиздат, 1987. — 207 с
Посилання [ред.]
|
|||||
