Малий солдатський ара

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Малий солдатський ара
Soldatenara-5848.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини
Тип: Хордові
Клас: Птахи
Ряд: Попугоподібні
Родина: Папуги
Рід: Арара
Вид: Малий солдатський ара
(Linnaeus, 1766)
Біноміальна назва
Ara militaris
Підвиди
  • Ara militaris bolivianus
  • Ara militaris mexicanus
  • Ara militaris militaris
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Ara militaris
ITIS logo.jpg ITIS: 554897
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Ara militaris

Малий солдатський ара (лат. Ara militaris) — птах родини папугових.

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Довжина тіла 63-70 см, хвоста 32-40 см; вага 850 г. Забарвлення оперення зверху захисне — трав'янисто-зеленого кольору, нижня частина тіла оливково-зелена. Верхня частина голови темно-зелена. Лицьова частина червонясто-м'ясного кольору. Горло маслиново-буре. Чоло кіноварно-червоний. Кермове пір'я червоно-коричневого кольору з блакитними кінцями, махові крила сині. Надхвістя й нижнє криючі пір'я хвоста блакитні. Дзьоб чорно-сірий. Райдужка жовта. Лабети темні. Різниць у забарвленні самця й самки немає.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Живе в Колумбії, Мексиці й Болівії.

Карта ареалу

Спосіб життя[ред.ред. код]

Населяє як рівнинні, так і гірські області. В Андах їх зустрічали на висоті до 3500 м над рівнем моря. У тропічних лісах птаха тримаються на кронах високих дерев, але в період дозрівання врожаю літають годуватися на овочеві й кукурудзяні плантації, чим приносять дуже відчутний збиток.

Розмноження[ред.ред. код]

Гніздяться в дуплах великих дерев. Внутрішній діаметр такого дупла 30 см, а іноді й більше. Птахи самі розширюють частину, де знаходиться гніздова камера. З їхнім могутнім дзьобом це не становить особливої праці.

Іноді колонії селяться на піщаних пагорбах, де виривають під гнізда досить глибокі, іноді до 1 м, нори. У кладці звичайно по 2 білих яйця.

Утримання[ред.ред. код]

Швидко звикають до неволі й при гарному догляді й ласкавому звертанні можуть прожити 80-100 років. Годуються всіма видами зернових, хоча віддають перевагу кукурудзі й соняшнику, а також фруктами, овочами, зеленню, горіхами, свіжими вітками.

Література[ред.ред. код]

  • Гринёв В. А. Попугаи: Справочное пособие. — М.: Лесная промышленность, 1991. — 334 с ISBN 5-7120-0296-5
  • Иерусалимский И. Попугаи и певчие птицы: виды, содержание, обучение. — Ростов-на-Дону: Владис, 2001. — 320 с ISBN 5-94194-073-4
  • Энциклопедия декоративных и экзотических птиц/ Авт-сост. А. П. Умельцев. — М.: Локид-Пресс, 2002. — 368 с ISBN 5-320-00436-2