Малий часослов герцога Беррійського

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Малий часослов герцога Беррійського
Jacquemart de Hesdin 002.jpg
Малий часослов герцога Беррійського
фр. Les Petites Heures de Jean de Berry
Творець: Жан Ленуар, Жакмар де Есден, Псевдо-Жакмар де Есден, Майстер Трійці і ще один анонімний художник; один з братів Лімбургів (1 мініатюра).
Час створення: 1375–1390
Розміри: 21,5 см × 14,5 см
Матеріал: живопис на пергаменті
Зберігається: Париж
Музей: Національна бібліотека Франції

«Малий часослов герцога Беррійського» — часослов, замовлений герцогом Жаном Беррійським[1], містить 182 мініатюри. Був створений п'ятьма митцями, пізніше герцог додав до часослову мініатюру одного з братів Лімбургів. В теперішній час зберігається в Національній бібліотеці Франції (інв. № Ms. lat. 18014).

Історія[ред.ред. код]

У створенні часослова брали участь багато художників. Жан Ленуар, що заступив на службу до герцога на початку 1372 року, почав оформлення рукопису, ймовірно, в 1375 році. Він виконав для часослова Страсний цикл і у своєму мистецтві він наслідував манеру Жана Пюселя. Робота Жана Ленуара раптово перервалася в 1380 році, ймовірно, через смерть художника. Він залишив велику кількість підготовчих малюнків. Друга група з чотирьох мініатюристів відновила ілюстрування манускрипту в 1385 році. Відомий один з цих художників — Жакмар де Есден, що виконував замовлення герцога з 1384 року. Його пензлю належить «Різдво» (fol. 38). Серед інших — анонімний художник, якого Міллард Місс назвав за мініатюрою на аркуші часослова 183 Майстром Трійці. Частину ілюстрацій, в тому числі календарного циклу, створив так званий Псевдо-Жакмар де Есден і ще один невідомий художник. Близько 1412 року один з братів Лімбургів (ймовірно, Жан) намалював для часослова мініатюру, на якій зображений герцог Беррійський, що збирається у подорож[2].

Власники[ред.ред. код]

В інвентарі герцога Беррійського 1402 рукопис згадується як: «прекрасний часослов з багатьма молитвами та піснями на славу Господа і святих його, що починається щедро ілюстрованих календарем»[3][2]. Герцог, ймовірно, близько 1416 року подарував рукопис Жакетті, дружині свого бібліотекаря і скарбника Робіне д'Етампа. У 1606 році часослов належав Карлу III Лотаринзькому, потім ним володіли мадам де Шане, Франсуа Роже де Геньєр, Луї-Жан Геньа і Луї-Сезар, герцог де Лавальєр. У 1784 році на розпродажу колекції останнього часослов придбала Королівська бібліотека.

Примітки[ред.ред. код]

  1. На думку Кудерка і Делессе, часослов був замовлений одним з анжуйських принців. Див.: Delaissé L. M. J. Remaniements dans quelques manuscrits de Jean de Berry LXII (1963) С. 123-146. Ця версія відкидається сучасними дослідниками.
  2. а б Казель Р., Ратхофер И. Роскошный часослов герцога Беррийского. — М., 2002. — С. 207 (рос.)
  3. Inventaires de Jean duc de Berry (1401-1416) / Jules Guiffr. — Paris: E. Leroux, 1894. — P. 224. (фр.)

Література[ред.ред. код]

  • Казель Р., Ратхофер И. Роскошный часослов герцога Беррийского / Предисловие У. Эко. — М., 2002. — 2000 прим. — ISBN 5-7793-0495-5.
  • Avril F. Les Fastes Heures de Jean, duc de Berry, fac-similé du manuscrit. — Luzern: Faksimile-Verlag, 1988.
  • Avril F. Les Petites du Gothique. Le Siècle de Charles V. — Paris. — 343 (297) p.
  • Paris 1400: Les arts sous Charles VI / Elisabeth Taburet-Delahaye (dir.). — Fayard/RMN, 2004. — P. 102-103. — 413 p. — ISBN 2213620229.
  • Meiss M. French Painting in the Time of Jean de Berry. The Late XIVth Century and the Patronage of the Duke. — London — New York, 1967. — P. 155-193, 334-337.

Посилання[ред.ред. код]