Малишенко Тарас Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Малишенко Тарас Сергійович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 20 травня 1984(1984-05-20)
Першотравенськ
Смерть 14 червня 2014(2014-06-14) (30 років)
Луганськ (аеропорт)
(загинув у збитому терористами літаку)
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Десантні війська
Формування
 25 ОПДБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Малишенко.
Зовнішні відеофайли
 Д/ф "49" на YouTube // UA: Перший, 17 травня 2017

Тара́с Сергі́йович Малише́нко (нар. 20 травня 1984(19840520), м. Першотравенськ, Дніпропетровська область — пом. 14 червня 2014, м. Луганськ, Україна) — український військовослужбовець, десантник, солдат Збройних сил України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Тарас Малишенко народився в місті Першотравенську Дніпропетровської області. 2001 року закінчив загальноосвітню школу № 1 міста Першотравенськ, а 2002 — першотравенське професійно-технічне училище № 40, де здобув професію «Машиніст електровоза підземний».

Працював машиністом гірничо-виймальних машин дільниці підготовчих робіт № 2 ДТЕК ШУ «Першотравенське», на шахті «Ювілейна». Займався важкою атлетикою. Захоплювався технікою, ремонтом машин[1].

У зв'язку з російською збройною агресією проти України 25 березня 2014 року мобілізований на захист Батьківщини, брав участь у бойових діях на Сході України.

Солдат, стрілець-зенітник 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.

Обставини загибелі[ред. | ред. код]

13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство.

14 червня о 0:40 перший літак (бортовий номер 76683), під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту.

Другий Іл-76 МД (бортовий номер 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку (аеродром міста Луганськ), на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[2][3]. Третій літак за наказом повернувся в Мелітополь.

Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки».

— Командир 25-ї БрТрА полковник Дмитро Мимриков.[4]

Пройшло більше 40 діб перш ніж десантників поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації.

Похований на міському кладовищі Першотравенська.

Вдома залишились батьки, вагітна дружина та 4-річний син, через три місяці народилась друга дитина.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • 13 червня 2015 року в Дніпрі на Алеї Героїв до роковин загибелі військових у збитому терористами літаку Іл-76 встановили пам'ятні плити з іменами загиблих воїнів[6].
  • 18 червня 2016 року на території військової частини А1126 в смт Гвардійське урочисто відкрили пам'ятник воїнам-десантникам 25-ї повітряно-десантної бригади, які героїчно загинули під час бойових дій в зоні проведення АТО. На гранітних плитах викарбувані 136 прізвищ, серед них і 40 десантників, які загинули у збитому літаку в Луганську[7].
  • 23 серпня 2016 року у Першотравенську на фасаді ЗОШ № 1 було встановлено меморіальну дошку загиблому учаснику АТО Тарасу Малишенку[8].

Див. також[ред. | ред. код]

Збиття Іл-76 у Луганську.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ На борту збитого іл-76 загинув Тарас Малишенко // facebook ВЧ А1126
  2. ↑ Військово-транспортний літак Повітряних Сил Збройних Сил України ІЛ-76 при заході на посадку на аеродром Луганськ був підбитий терористами // Сайт Міністерства оборони України, 14 червня 2014. Архів оригіналу за 14 червня 2014. Процитовано 5 серпня 2017.
  3. ↑ Стали відомі прізвища усіх, хто загинув у збитому ІЛ-76 // «Українська правда», 14 червня 2014. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 5 серпня 2017.
  4. ↑ «Якщо на світі є пекло, то це було воно…» // «TV-News», 22 червня 2016
  5. ↑ Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  6. ↑ У Дніпропетровську відкрили меморіал військовим, загиблим у збитому під Луганськом літаку // «Радіо Свобода», 13 червня 2015. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 5 серпня 2017.
  7. ↑ На Дніпропетровщині відкрили пам'ятник воїнам-десантникам, які віддали своє життя за Україну // Сайт Міністерства оборони України, 19 червня 2016. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 5 серпня 2017.
  8. ↑ Меморіальну дошку Тарасу встановили до Дня Незалежності України // Першотравенська міська рада, 26 серпня 2016. Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 5 серпня 2017.

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Малишенко_Тарас_Сергійович&oldid=34851223