Малишко Андрій Самійлович

Андрій Самійлович Малишко
Дата народження:	14 листопада 1912(19121114)
Місце народження:	Обухів
Дата смерті:	17 лютого 1970
Місце смерті:	Київ
Поховання:	Байкове кладовище
Національність:	українець
Громадянство:	СРСР
Мова творів:	українська
Рід діяльності:	поет, перекладач, літературний критик
Роки активності:	1930—1970
Напрямок:	соцреалізм
Жанр:	поема, вірш
Magnum opus:	«Пісня про Київ»
Премії:	три Державні премії СРСР, Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка
Нагороди:

Андрі́й Самі́йлович Мали́шко (14 листопада 1912, Обухів — 17 лютого 1970, Київ) — український поет, перекладач, літературний критик.

Біографічні дані

Народився 2 (14 листопада) в Обухові (нині місто Київської області) в сім'ї шевця. Закінчив семирічку в рідному селі, вчився в медичному технікумі, потім — на літературному факультеті Київського інституту народної освіти. В 1932 році закінчив інститут, учителював в Овручі. В 1934—1935 роках служив у Червоній армії.

Після демобілізації переїхав до Харкова і працював журналістом у газеті «Комсомолець України», в «Літературній газеті» та в журналі «Молодий більшовик».

Під час Другої світової війни був військовим кореспондентом у фронтових газетах «Красная Армия», «За честь Батьківщини», і в партизанській газеті «За Радянську Україну».

Після війни працював відповідальним редактором журналу «Дніпро» (1944—1947). Депутат Верховної Ради УРСР 3-го та 4-го скликань. Був членом ВКП (б) (від 1943 року).

Мешкав у Києві у будинку письменників Роліті по вулиці Б. Хмельницького, 68. Помер 17 лютого 1970 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Творчість

У 1930 р. Андрій Малишко надрукував перші вірші в журналах «Молодий більшовик» та «Глобус».

Упродовж 1935—1940 років видав збірки: «Батьківщина» (1936), «Лірика», «З книги життя» (1938), «Народження синів» (1939), «Листи червоноармійця Опанаса Байди», «Березень», «Зоревідні», «Жайворонки» (усі — 1940). У цей же період написав поеми «Трипілля» (надруковано лише уривки), «Ярина», «Кармалюк», «Дума про козака Данила».

У 1941 — 1944 pp. поет служив військовим кореспондентом де виступав і як поет, і як публіцист; видав сім збірок поезій: «До бою вставайте!» (1941), «Україно моя!» (1942, виходила двічі), «Понад пожари» (1942), «Слово о полку» (1943), «Битва» (1943), «Полонянка» (1944), «Ярославна» (1946). Героїко-трагічний пафос циклу з п'яти віршів «Україно моя!», написаного 1941 p., передавав щирий особистий біль за рідну землю, віру в її визволення. «Україно моя!» — одне з найяскравіших поетичних явищ років війни.

Андрій Малишко

За поему «Прометей» Малишко отримав у 1947 р. Сталінську премію. У 1950 р. з'явилась збірка «За синім морем», написана після відвідин поетом Канади та США разом з групою діячів культури. Наступного року він отримав за неї Сталінську премію.

Новий і чи не найбільш продуктивний етап у творчості поета починається із середини 50-х pp. У збірці «Що записано мною» (1956) містяться тексти відомих пісень: «Знову цвітуть каштани», «Пісня про Київ», «Як на дальнім небосхилі»; у збірці «Серце моєї матері» (1959) — «Пісня про рушник», «Ми підем, де трави похилі»; у збірці «Полудень віку» (1960) — «Вчителька» тощо. У їх озвученні поету допомагали такі музичні корифеї, як брати Майбороди, Лев Ревуцький, Пилип Козицький, Михайло Вериківський, Андрій Штогаренко, С. Козак, Олександр Білаш.

Протягом 1961—1970 років вийшли збірки «Листи на світанні» (1961), «Прозорість» (1962), «Дорога під яворами» (1964), «Рута» (1966), «Синій літопис» (1968), «Серпень душі моєї» (1970).

Кінематографічні роботи

Написав тексти пісень до фільмів: «Макар Нечай» (1940), «Богдан Хмельницький» (1941), «Роки молодії» (1942), «Щедре літо» (1950), «Долина синіх скель» (1956), «Лілея», «Таврія» (1959), «Чорноморочка» (1960), «Абітурієнтка» (1973).

Автор сценаріїв кінокартин: «Навіки з російським народом» (1954), «Квітуча Україна» (1961), «Ми з України» (1962).

Йому присвячено науково-популярну стрічку «Андрій Малишко» (1969).

Премії та нагороди

• 1947 — Сталінська премія за збірку «Лірика» та поему «Прометей».
• 1951 — Сталінська премія за збірку «За синім морем».
• 1964 — Шевченківська премія за збірку «Далекі орбіти».
• 1969 — Державна премія СРСР за збірку «Дорога під яворами».

Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, орденом «Знак Пошани», а також медалями.

Пам'ять

Ім'ям Андрія Малишка в 1971 році названо вулицю в Дніпровському районі Києва. Також є вулиці в Богуславі, Борисполі, Горлівці, Донецьку, Ковелі, Коломиї, Коростені, Луганську, Обухові, Смілі, Тернопілі.

На могилі Андрія Малишка, на Байковому кладовищі у 1973 році було встановлено надгробний пам'ятник з мармуру, роботи скульптора Галини Кальченко.

На фасаді будинку Роліту, де мешкав поет, в 1973 році встановлено бронзову меморіальну дошку (скульптор І. В. Макогон).

У 1991 році в Обухові в будинку, де народився поет, відкрито музей.

31 жовтня 2003 року Національний банк України випустив в обіг 2-гривневу пам'ятну монету присвячену Андрію Малишку.

• 

  Меморіальна дошка Малишку на будинку письменників Роліт у Києві

• 

  Пам́ятник на Байковому кладовищі

• 

  Хата, де народився поет (Обухів), нині музей-садиба

• 

  Аверс монети

• 

  Реверс монети

Посилання

• Твори Андрія Малишка на Читанці

Література

• Коваленко Л. М. Малишко Андрій Самійлович // Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 6. — К., 1981. — С. 331.
• Письменники Радянської України: Біобібліографічний довідник. — К., 1970. — С. 272—273.
• Лауреати Шевченківської премії. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 325—328.
• Автобіографія на сайті Обухова
• Життя і творчість й твори на ukrlib.com.ua