Малоросійська колегія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герб Малоросії часів ІІ Малоросійської колегії

Малоросі́йська коле́гія — колегія Російської імперії, утворена 1722 року замість Малоросійського приказу для контролю за діяльністю українського гетьмана і генеральної старшини. Етимологічно назва походить від поняття «малороси».

Складалася із шести офіцерів російських полків, розквартированих в Україні. У цивільних справах підкорялася сенату, а у військових — головнокомандуючому військами в Україні. Першу Малоросійську колегію очолював бригадний генерал Степан Вельяминов. Територіально розташовувалася в Глухові. Колегія була найвищою установою в Україні, вище гетьмана. Гетьман мав лише дорадчий голос. У 1727 р. Малоросійська колегія була ліквідована і відновлена влада гетьмана.

У 1764 році Катерина II скасувала гетьманську владу і відновила Малоросійську колегію. Остаточна ліквідація автономії України, поширення на її території порядків, що панували в Російської імперії, призвели до остаточної ліквідації Малоросійської колегії (1786). І так настав кінець гетьманату України.

Короткі відомості[ред.ред. код]

Реформа політично-адміністративного устрою Гетьманщини розпочалась запровадженням на її території російської владної структури Малоросійської колегії. Маніфест з приводу заснування Колегії декларував:

« Понеже императорское величество, соболезнуя о подданных сво­их, дабы каждаму... во всем суд был праведный и безпродолжитель-ной..., учредил коллегіи, канцелярій, губерній и провинціи и многи­ми указами, и инструкціями, и регламентами снабдить изволил..., а Малая Россія... до сего не была судима и протчими распорадками удовольствована...[1]  »
Будівля малоросійської колегії у Глухові — «восьме чудо світу»

В основу державної реформи було покладено теорію «дер­жавного будівництва», суть якої полягала в тому, що держава є людським творінням, ідеальним інструментом перетворення суспільства. Зразком державного устрою для Петра І служила шведська модель, побудована на засадах камералізму[2].

Перенесення в Росію колегіальної системи управління розпоча­лось у 17171718 pp. після ліквідації приказної системи. Українські справи механічно перейш­ли з відання Малоросійського приказу до Іноземної колегії Російської держави. Першим документальним свідченням про наміри Петра І заснувати Малоросійську колегію стала адресована сенаторам власноручна записка царя, проект майбутнього указу:

« ...Понеже многие жалобы до нас доходят от малороссийскаго на­рода о налогах и непорядках (выписать несколько важных имен), которые чинятца протиф договоров гетмана Богдана Хмелницкаго, того ради определяем бригадира Степана Вельяминова и с ним 6 штап-офицероф переменяяс погодно из гварнизоноф украинских, которым быт при вас (гетьмані) и чинит то все, что определено в тех, Хмелницкаго, договорах...[3]  »

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Источники малороссийской истории. — 4.2. — С. 322.
  2. Соціальна риторика та політична вмотивованість реформи устрою Гетьманату 1722 р. // Україна і Росія в історичній ретроспективі: нариси в 3-х томах / Інститут історії України НАН України. — Київ: Наукова думка, 2004. — Т.1. — C.189
  3. РДАДА, ф. 248, оп. 29, дело 18, л. 346; Законодательные акты Петра I: Сборник документов / Сост. Н. А. Воскресенский. — М.—Л., 1945. — С. 251.

Джерела та література[ред.ред. код]

  • (укр.) Соціальна риторика та політична вмотивованість реформи устрою Гетьманату 1722 р. // Україна і Росія в історичній ретроспективі: нариси в 3-х томах / Інститут історії України НАН України. — Київ: Наукова думка, 2004. — Т.1. — C.189—196.