Мальованка (парк)
| Регіональний ландшафтний парк «Мальованка» | |
|---|---|
| Розташування: | |
| Площа: | 16919,4 га |
| Заснований: | 1999 |
| Веб-сторінка: | http://www.malovanka.org.ua |
Регіональний ландшафтний парк «Мальованка» створений в 1999 р. В 2004 р. рішенням Хмельницької обласної ради територія парку розширилась і становить 16919,4 га (в тому числі заповідної зони - 3160,4 га - 18,7%). Землі парку розташовані в Шепетівському та Полонському районах Хмельницької області.
Зміст |
[ред.] Історія
Мальованка - край лісів, болот та озер. Через велику заболоченість,незначну родючість грунтів, він здавна залишався малоосвоєним. За переказами, саме в цих лісових нетрях український люд рятувався від набігів степовиків. Але в кінці XVIII і на початку XIX ст. колоністи з Німеччини, Польщі, Чехії поряд з українцями активно освоювали цей край. Серед лісів виникали числені хутори з гончарним та гутним ремеслом, адже на території парку зосереджені великі запаси будівельного та кварцового піску, різні глини. Тут виготовляли черепицю, посуд, іграшки-мальованки. Звідси вивозився каолін,тут добували болотну залізну руду. Проте в 30-ті роки XX ст. Шепетівський округ був прикордонною територією. Внаслідок масової колективізації та депортації з прикордонної зони колоністів хутори були ліквідовані, а Голодомор довершив розпочате. Про історію цього періоду тепер нагадують залишки садів на узліссях, галявини та їх назви - Ботвівщина, Острівщина, Стаховщина, Муравщина, Альбінеччине, Даусове, Брандісове. В XX ст. в с. Купино працював цегельний завод вогнетривів, в декількох місцях добували торф. Зараз на території парку є три невеликих села: Мальованка, Купине, Савичі. Промислових об'єктів немає, орні землі становлять лише 10% території. Жителі приватно добувають торф, варять з березової кори дьоготь, збирають на продаж гриби, ягоди, лікарські рослини.
[ред.] Територія
Тут переважає відносно незмінений природний ландшафт. Поверхня відзначається рівнинним рельєфом, вкрита зандровими пісками на неглибоко залягаючих кристалічних породах. Понад 60% площі парку вкриті лісами. Це соснові, дубові крушиново-трясунковидноосокові, дубові ліщиново-орляково-конвалієві, дубові чорницеві ліси. Територією парку протікають малі річки Дружня і Лизне. Унікальними екологічними угрупуваннями є болота за участю сфагнових мохів, пухівки. У парку виявлено 14 видів, занесених до Червоної книги України - плаун баранець, плаун колючий, осока Буксбаума, осока затінкова, верба чорнична, лілія лісова, любки дволиста та зелено квіткова. Також тут стрічаються релікти: лазурник трилопатевий, верба лапландська.
[ред.] Фауна
Територія парку є осередком, де зберігаються червонокнижні види тварин, зокрема тут зареєстровано 11 видів комах (бражник Прозерпіна, подалірій, жук-олень, ванесса чорно-руда, синявець мелеагр, сатурналія мала і ін.), 10 видів птахів (орел-карлик, лелека чорний, змієїд, підорлик малий, сорокопуд сірий та ін.), 5 видів ссавців (видра річкова, горностай, борсук та ін.). В парку часто можна зустріти козулю, бобра, лося, свиню дику, зайця, лисицю, білку та інших тварин.
[ред.] Джерела
- Дудка С.О. Ліси Хмельниччини як визначальний фактор оздоровлення людини та довкілля / Матеріали Міжнародного науково-практичного форуму «Основи молекулярно-гететичного оздоровлення людини і довкілля», 31 травня - 1 червня 2005 р., Інститут оздоровлення і відродження народів України
- Об'єкти природно-заповідного фонду Хмельниччини
- Т.Л.Андрієнко. Заповідні перлини Хмельниччини, Х, 2006 р.