Мальченко Степан Микитович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мальченко Степан Микитович
 Полковник
 Полковник
Загальна інформація
Народження 28 жовтня 1858(1858-10-28)
м. Шостка, Глухівський повіт, Чернігівська губернія
Смерть невідомо
невідоме
Громадянство  УНР
Військова служба
Приналежність  УНР
Війни / битви Перша світова війна
Радянсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Георгіївська зброя
Георгіївська зброя

Мальченко Степан Микитович (28 жовтня 1858, Шостка, Глухівський повіт, Чернігівська губернія — дата смерті невідома) — полковник Армії УНР.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у місті Шостка Глухівського повіту Чернігівської губернії.

Закінчив 2-гу Санкт-Петербурзьку військову прогімназію, Піротехнічну артилерійську школу (у 1879 році), Михайлівське артилерійське училище (у 1883 році). Станом на 1 січня 1910 року — підполковник 1-ї Туркестанської артилерійської бригади (місто Ташкент). З 12 липня 1914 року — полковник. У 1914—1917 роках — командир 6-го Туркестанського стрілецького артилерійського дивізіону та 3-ї збірної артилерійської бригади. За Першу світову війну був нагороджений усіма орденами до Святого Володимира III ступеня з мечами та биндою та Георгіївською зброєю (18 вересня 1915 року, за бій 25 грудня 1914 року — 9 січня 1915 року).

З 10 червня 1918 року — завідувач артилерійських складів Чернігівщини та 5-го Чернігівського корпусу Армії Української Держави. З вересня 1918 року — завідувач артилерійських складів Київщини та 4-го Київського корпусу Армії Української Держави.

З березня 1919 року — завідувач постачання Головного артилерійського управління Дієвої Армії УНР. 1 червня 1919 року у Тернополі потрапив у польський полон.

З 13 вересня 1920 року — завідувач артилерійської частини штабу Армії УНР. Станом на 1 жовтня 1922 року — командир 5-ї гарматної бригади 5-ї Херсонської стрілецької дивізії Армії УНР.

В еміграції 1921—1923 в Польщі[1]

Подальша доля невідома.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Волков, Сергій Володимирович, д.і.н. База даних № 2: «Учасники Білого руху в Росії». Архів оригіналу за 1 травня 2017. Процитовано 8 лютого 2017.

Література[ред. | ред. код]

  • Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921) . — К.: Темпора, 2007. — 536 с.: іл. ISBN 966-8201-26-4.