Малюта Володимир Ігорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Малюта Володимир Ігорович
Народився 9 серпня 1941(1941-08-09)
Улан-Батор, Монголія
Помер 5 січня 2022(2022-01-05) (80 років)
Київ, Україна
Країна СРСР СРСР → Україна Україна
Діяльність лікар
Alma mater Томський державний медичний інститут
Галузь спортивна медицина
Заклад ФК «Динамо» (Київ)
Науковий ступінь кандидат медичних наук
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений лікар України
Заслужений лікар України

Володи́мир І́горович Малю́та (нар. 9 серпня 1941, Улан-Батор, Монголія — пом. 5 січня 2022, Київ, Україна) — радянський та український спеціаліст зі спортивної медицини, лікар футбольного клубу «Динамо» (Київ). Кандидат медичних наук (1966). Заслужений лікар УРСР (1986).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у столиці Монголії — місті Улан-Батор у сім'ї військовослужбовця. Закінчивши школу 1958 року, вступив на лікувальний факультет Томського державного медичного інституту, який закінчив 1964 року. Ще за часів навчання почав працювати в Кемеровському обласному онкологічному диспансері. З 1964 по 1975 рік обіймав там посади ординатора, лікаря, з 1969-го — завідувач хірургічного відділення. У 1970—1975 роках — асистент кафедри онкології Кемеровського медичного інституту.

З 1967 року на громадських засадах працював лікарем футбольного клубу «Кузбас» (Кемерово). З його участю на клубній базі побудували реабілітаційний центр.

З 1975 року — лікар Київської ради «Динамо», з 1998-го — лікар ФК «Динамо» (Київ).

Був лікарем національної збірної команди з футболу.

Мешкав у Києві. Був одружений, мав чотирьох дітей.

Помер 5 січня 2022 року на навчально-тренувальній базі «Динамо» в Конча-Заспі. Після прийому чергового пацієнта серце Володимира Малюти зупинилося просто на робочому місці[1]. Похований у Києві на Берковецькому кладовищі (ділянка 13, ряд 12).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Співавтор монографій:

  • Самосюк И. З., Малюта В. И., Чухраев Н. В. Лечение болевых синдромов. — Вена: НМАПО им. П. Л. Шупика, УО физич. и реабилитац. медицины, 2016. — 224 с. (рос.)
  • Самосюк И. З., Малюта В. И., Чухраев Н. В. Медицинская и психологическая реабилитация постинсультных больных / под ред. Чухраева Н. В., Малюты В. И. — Радом: Radomska Szkoła Wyższa w Radomiu, 2018. — 527 с. (рос.)
  • Самосюк И. З., Малюта В. И., Чухраев Н. В., Шморгун А. А. Применение ультразвуковой магнитолазерной терапии в клинической и спортивной медицине. — Киев, 2019. — 376 с. (рос.)

Співавтор низки патентів на винаходи (загалом 13)[2].

Творчість[ред. | ред. код]

Автор статей у періодиці (тижневик «Футбол-Хоккей», журнал «Спортивная жизнь России»), популярної брошури «Футболістові про режим відпочинку».

Нагороди, відзнаки[ред. | ред. код]

  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (14 жовтня 2020) — за вагомі особисті заслуги у розвитку і популяризації вітчизняного футболу, піднесення міжнародного спортивного престижу України та з нагоди 45-річчя перемог у фінальних матчах Кубка володарів кубків і Суперкубка УЄФА, здобутих під керівництвом головного тренера футбольного клубу «„Динамо“ Київ», Героя України Лобановського Валерія Васильовича[3]
  • Орден «За заслуги» I ст. (27 червня 2015) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[4]
  • Орден «За заслуги» II ст. (19 серпня 2006) — за досягнення високих спортивних результатів на чемпіонаті світу з футболу 2006 року (Федеративна Республіка Німеччина), виявлені мужність, самовідданість і волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету України[5]
  • Орден «За заслуги» III ст. (10 вересня 1997) — за видатні спортивні досягнення, вагомий особистий внесок в утвердження авторитету України в світі[6]
  • Заслужений лікар УРСР (1986) — за заслуги в розвитку охорони здоров'я, значний внесок у медичне забезпечення футбольної команди «Динамо»[7]
  • Почесний знак Федерації футболу України — медаль «За заслуги»

Відзначений срібною презентаційною медаллю «Інавгурація Президента України» (2014).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Прямо на робочому місці. Стали відомі подробиці смерті лікаря "Динамо". «Динамоманія». Архів [https://www.dynamomania.com/news/616420-pryamo-na-rabochem-meste-stali-izvestny-podrobnosti-smerti-vracha-dinamo оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  2. ↑ База патентів України. Малюта Володимир Ігоревич. Архів оригіналу за 30 квітня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
  3. ↑ Указ Президента України від 14 жовтня 2020 року № 446/2020 «Про відзначення державними нагородами України ветеранів команди товариства "Футбольний клуб "Динамо" Київ"»
  4. ↑ Указ Президента України від 27 червня 2015 року № 367/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
  5. ↑ Указ Президента України від 19 серпня 2006 року № 697/2006 «Про відзначення державними нагородами України»
  6. ↑ Указ Президента України від 10 вересня 1997 року № 997/97 «Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги"»
  7. ↑ Футбол Лобановского (стр. 152) (рос.) . Офіційний сайт ДЮШОР «Зміна» (Санкт-Петербург). Архів оригіналу за 4 листопада 2013. Процитовано 4 листопада 2013.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Малюта_Володимир_Ігорович&oldid=42341568