Мамонт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мамонт †
Період існування: Пліоцен — Плейстоцен (4,8—0,01 млн. р. тому)
Південний мамонт (Mammuthus meridionalis)у порівнянні з людиною
Південний мамонт (Mammuthus meridionalis)
у порівнянні з людиною
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Надтип: Вториннороті (Deuterostomia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Звірі (Theria)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Надряд: Афротерії (Afrotheria)
Ряд: Хоботні (Proboscidea)
Родина: Слонові (Elephantidae)
Рід: Мамонт (Mammuthus)
Brookes, 1828
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Mammuthus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Mammuthus
Rename.png
 Цю сторінку запропоновано перейменувати на Мамут.
Можливо, її поточна назва не відповідає нормам української мови або правилам найменування статей у Вікіпедії.
Пояснення причин і обговорення — на сторінці Вікіпедія:Перейменування статей.

Ма́монт, або мамут (Mammuthus) — рід вимерлих тварин з родини слонових, що були розповсюджені на усіх материках окрім Австралії та Антарктиди з пізнього пліоцену до пізнього плейстоцену (4,8—0,01 млн. років тому).

Зміст

[ред.] Українська назва

В Україні здавна існувала власна назва скам'янілостей, що стосуються цих тварин, — "мамут". Така сама назва використовується і в мовах багатьох європейських народів, у т.ч. поляків, чехів, угорців, німців, болгар тощо. Надалі, в період тотальної русифікації, цю назву почали заміняти російською (а первинно, ймовірно, французькою) назвою "маммонт". В одному зі своїх коментарів відомий мовознавець проф. Олександр Пономарів [1] присвячує номену "мамут" спеціальну увагу:

« "Викопний ссавець льодовикового періоду по-українському звався мамут: «Мамут спиною розгортає твань» (М. Бажай). Пор.: п. ч. слц. вл. слн. mamut, мак. срб. мамут. Пізніше його в українській мові назвали так, як у російській — мамонт, а слову мамут у словниках дали позначку «застаріле». Прикладів такої «інтернаціоналізації» дуже багато. Настав час повернути українську термінологію до багатющих джерел рідної мови. Чужого, безперечно, варто навчатись. Проте насамперед не треба цуратися свого."  »

[ред.] Номен "мамонт"

Ця назва походить від мансійського слова «манґ онт»[2][3] — «земляний ріг» і до нас прийшло через російську мову та поширилось на інші мови (наприклад англ. Mammoth). Перша відома україномовна праця, в якій у назві вжито слово "мамонт", датована 1960 роком[4].

Кістяк мамонта

[ред.] Номен "мамут"

Як раніше, так і тепер широко вживається давня форма назви — Ма́мут (Шарлемань, 1928; Караваєв, 1930[5]; Жарський, 1938 [6]; Підоплічко, 1948 [7], Шидловський, 2004[8]; Михайлов, 2009[9] та ін.). На слух назва "мамут" збігається з латинською назвою іншого роду хоботних — мастодонтів (Mammut Blumenbach, 1799). Попри це, у "Біологічному словнику" (1974) подається саме "Мамонт, мамут (Elephas primigenius)" (с. 284), тобто назва "мамут" однозначно асоційована зі слонами, а не мастодонтами.

Зображення мамута в Кам'яній могилі

Особливо часто в науковій літературі згадують "мамута" у зв'язку з вивченням палеолітичних стоянок. Пов'язано ще з великою частотою знахідок кісток мамутів при проведенні сільськогосподарських робіт, розчистці русел річок тощо. Найвідомішою є виявлена на Черкащині Межиріцька стоянка[10], докладно описана у працях І. Підоплічки, О. Короткевич та ін. палеозоологів. Відомими є й інші місцезнаходження, у тому числі пам'ятка "Семенівка" (Баришівський район Київщини), де науковцями Київського національного університету протягом 1997-2001 років виявлено велику кількість мамутових кісток (саме "мамутових") [11]. Докладно є описані петрогліфи із зображеннями мамутів (саме як "мамут") в Кам'яній Могилі [12].

Ця тема активно розвивається і тепер і "мамутів" та "мамутові кістки" (тобто не тільки зуби, але й бивні, черепи, хребці, кістки автоподію тощо) згадують у багатьох працях (напр., Залізняк та ін., 2003 [13], Шидловський, 2004[14]).

Велика кількість згадок "мамута" і "мамутових кісток" подана і в нещодавньому випуску "Сіверянського літопису", присвяченому підсумкам наукової конференції, присвяченої 100-річчю відкриття Мізинської палеолітичної стоянки (2008) [15]. Відтворення картин полювань на мамутів обговорюється в і сучасних конференціях з проблем музеології (напр. [16] [17]). Так само багато вживається назва "мамут" в сучасних українознавчих дослідженнях, зокрема в нещодавній монографії Валерія Сніжка "Українознавство: природна психо-філософська концепція" (Сніжко, 2010)[18].

"Мамут" і "мамутові кістки" (або "роги") багаторазово згадані як у класичних оглядах історії (як "косматий мамут"), зокрема у "Великій історії України" (Голубець, 1935/1993) [19], так і в сучасному (2011) виданні "Економічна історія України", зокрема у розділі "Привласнювальна економіка палеоліту та мезоліту на теренах України" (Кіосак, 2011) [20]. Все це свідчить не тільки про велику роль Мамута в історії місцевих економік на теренах України, але й визначну роль як самої тварини, так і даних про неї у розвитку місцевих форм природокористування (зокрема й полювання та використання дериватів) та системи знань про природу (вкл. й сучасні палеозоологічні дослідження).

[ред.] Види

Mammuthus
Mammuthus

[ред.] Вимирання

Молодий мамут, вилучений з вічної мерзлоти ("мамантьонок Діма")

Мамонти вимерли близько 10 тисяч років тому під час останнього Льодовикового періоду. Точні причини вимирання не встановлені але є декілька гіпотез:

Більшість вчених-біологів схиляються до думки, що причиною вимирання мамонтів був комплекс вищеперерахованих факторів. Глобальне потепління спричинило танення льодовиків і підняття рівня океану приблизно на 150—200 метрів, що затопило більшу частину узбережних пасовищних низин, у той час як з півдня Євразії та Північної Америки наступили ліси, ці події перерізали звичні міґраційні шляхи та ізолювали окремі популяції. Мамонти змушені були відступити на північ — ущільнення популяцій, перенаселення та виснаження пасовищ призвело до браку їжі та розповсюдження інфекційних захворювань, і туберкульозу зокрема. Падіж мамонтових стад доповнився активним полюванням на них людей.

[ред.] Мамути в художній літературі

Зображення мамута на камені на стоянці в Мальті (колекція Ермітажу)
"Мамути йдуть" (реконструкція)

Давня відомість мамутів в Україні не обійдена увагою майстрів слова. Зокрема, відома збірка романтичних новел раннього періоду творчості Юрія Яновського мала назву «Мамутові бивні» (1925) («Мамут копирснув землю великими бивнями й ліг»).

В оповіданні Дмитра Шпаро та Олександра Шумилова "Скарб Едуарда Толля" (про Землю Саннікова) згадується відома етимологія назви мамута: «Ви знаєте, що означає слово „мамонт“? Воно походить від слова „мамут“, яке в свою чергу прийшло до нас з фіно-угорських мов. „Ма“ означає земля, „мут“ — кріт. „Мамут“ — земляний кріт»[24].

Ще докладніше і цікавіше пише про «Звіра Мамута» відомий природознавець і письменник Ігор Акімушкін у своїй книжці «Стежкою легенд»[25]:

«Багато мандрівників Сибіру занотували в евенків, якутів, мансі, чукчів та інших народів нашої Півночі такі самі оповіді про велетенського підземного мешканця. Усі повідомлення однотипні. Тварина-норокопач у найлютіші зими ходить під землею туди й сюди. Бачили ніби, як звір, гуляючи під землею, несподівано наближався до поверхні. Тоді він хапкома накидав на себе землю, швидкував глибше заритися. Земля, обсипаючись у тунель, утворює вирву. Звір не терпить сонячного світла і гине, тільки-но вийде на поверхню. У річкових кручах, по схилах ущелин часто-густо подибують мертвих кротів-велетнів: тут тварини ненароком вискакують з-під землі. Гинуть вони, попадаючи і в піщаний грунт: пісок обсипається і стискує землекопів з усіх боків…
Ви, запевне, вже здогадалися, про яких тварин ідеться? Авжеж про мамутів! Адже це їхні ікла й заморожені трупи знаходять у Сибіру. До того ж і сама назва мамута свідчить про те, що й легендарний кріт-велетень тин-шу, і фан-шу, і Індрик-звір[26], і фінський мамут — одна й та ж сама істота. Сучасна російська назва мамута походить від староруського слова «мамут» [німецькою, французькою та англійською мовами написання цього слова збереглося без змін]. Росіяни запозичили його у фінських племен, які населяли європейську Росію. Багатьма фінськими говірками „ма“ означає землю, а „мут“ по-фінськи — кріт. Отже, „мамут“ — „земляний кріт“».

[ред.] Примітки

  1. ↑ Олександр Пономарів. Культура слова: мовностилістичні поради. Про термінологію
  2. ↑ Сайт „Союз «ЕЖЕ»“: Звідки походить слово мамонт?(рос.)
  3. ↑ Сайт «Slovar»: Мамонт. Походження слова(рос.)
  4. ↑ Гарутт В. Є., Перовська С. Г. Знахідка черепа мамонта в Запорізькій області // Зб. пр. Зоол. музею. – 1960. – № 29. – С. 101–104.
  5. ↑ Караваєв В. Замітки про знайдення мамутових кісток (Elaphus primigenius Blumb.) у селі Руликів близько ст. Мотовилівка Півд.-Зах. залізниці // Збірник праць Зоологічного музею. – 1930. – № 8. – С. 227–228.
  6. ↑ Жарський Е. Тварини // Географія українських і сумежних земель / За ред. В. Кубійовича. — Львів, 1938. — С. 239–250. — (Факсимільне перевидання. Київ: Обереги, 2005).
  7. ↑ Підоплічко І. Г. Пам’ятник мамутові в с. Кулішівці Сумської області // Природа. – 1949.– № 4. (цит. за: ПІДОПЛІЧКО Іван Григорович (02.08.1905–20.06.1975) – зоолог, палеонтолог, академік АН УРСР (1967) // Фонд № 139 Опис № 1 Наукові, науково-популярні праці та робочі матеріали до них за 1923–1975 рр. Київ 2005)
  8. ↑ Шидловський П. С. Семенівський комплекс пізньопалеолітичних пам'яток та можливості його інтерпретування // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка 2004
  9. ↑ Михайлов Б. Кам’яна могила // Ятрань. — 10.01.2009.
  10. ↑ Також див. [Межиріч - мамутова стоянка]
  11. ↑ http://archaeology.univ.kiev.ua/j152/index.php?option=com_content&view=article&catid=37%3Aekspedytsii&id=103%3Asemenivka&Itemid=60
  12. ↑ Михайлов Б. Кам’яна могила // Ятрань. — 10.01.2009
  13. ↑ Залізняк Л.Л., Яковлєва Л.А., Гавриленко І.М. Міжнародна конференція "Гінцівська стоянка та проблеми кам'яного віку України" // Археологія. — 2003. — № 2.
  14. ↑ Шидловський П. С. Семенівський комплекс пізньопалеолітичних пам'яток та можливості його інтерпретування // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка 2004
  15. ↑ У ГЛИБ ВІКІВ. Матеріали наукової конференції, присвяченої 100-річчю відкриття Мізинської палеолітичної стоянки. — 2008. — 76 с.
  16. ↑ Титова О. М., Кепін Д. В. (Київ). Використання етнографічних моделей при побудові музейної експозиції з історії первісного суспільства // ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ ТА АРХЕОЛОГІЇ УКРАЇНИ. - Харків: НМЦ «СД, 2004. - С. 20-21.
  17. ↑ Білошапка В. З історії музейної справи на Чигиринщині на початку 20-х років ХХ століття // Збірка праць Олександрівського районного краєзнавчого музею: Випуск п'ятий. – Олександрівка, 2007. – С. 6-9.
  18. ↑ Сніжко В.В. Українознавство: природна психо-філософська концепція: монографія / Валерій Сніжко; МОН України, ННДІ українознавства. – К., 2010. – 528 с. – Рез. англ. – Бібліогр.: с. 495-518.
  19. ↑ Голубець Микола. Велика історія України. На порозі історії. — Видавництво «Глобус», 1993. — ISBN 5-86248-016-1. — на сайті http://exlibris.org.ua
  20. ↑ Кіосак Д. В. Розділ 1. Привласнювальна економіка палеоліту та мезоліту на теренах України // Економічна історія України / Національна академія наук України. Інститут історії України. — Історико-економічне дослідження в двох томах. — Київ: Ніка-Центр, 2011. — Том 1. — С. 13-31. — ISBN 978-966-521-571-4
  21. ↑ Сайт «Біологія»: Мамонти: загальне знайомство
  22. ↑ «ТСН»: Мамонти вимерли не через холод
  23. ↑ Така гіпотеза, зокрема, висловлена щодо мастодонтів: Мастодонты вымерли из-за туберкулёза
  24. ↑ Дмитро Шпаро, Олександр Шумилов. Скарб Едуарда Толля
  25. ↑ Акимушкін І. Стежкою легенд. — К.: Веселка, 1970
  26. ↑ Номен "індрик-звір" цілком відповідає номену "Індрикотерій", який присвоєно давньому вимерлому носорожцю (від «індрик» — казковий звір та грец. θηριον — тварина, звір).

[ред.] Посилання

[ред.] Джерела

[ред.] Див. також


Пентацератопс Це незавершена стаття з палеонтології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9C%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D1%82&oldid=8992667
Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами