Мамонт карликовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мамонт карликовий
Період існування: пізній плейстоцен — ранній голоцен
Скелет
Скелет
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Надтип: Вториннороті (Deuterostomia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Звірі (Theria)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Надряд: Афротерії (Afrotheria)
Ряд: Хоботні (Proboscidea)
Родина: Слонові (Elephantidae)
Рід: Мамонт (Mammuthus)
Вид: M. exilis
Біноміальна назва
Mammuthus exilis
(Stock & Furlong, 1928)[1]

Карликовий мамонт (Mammuthus exilis) вимерлий вид з родини слонових, походив від мамонта Колумба (М. columbi) з материкової Північної Америки[2]. Жив у період від 30 до 12 тис. років тому на Канальних островах і на кшталт сучасної острівної лисиці зазнав острівної карликовості.

Цей вид вимер протягом четвертинного вимирання, під час якого вимерли багато видів мегафауни, у зв'язку зі зміною умов, до яких цей вид не зміг адаптуватися[3] Через острівну карликовість М. exilis мав у середньому 1,72 м заввишки у плечах і 760 кг ваги[4],що є разючим контрастом з його предками що мали 4,3 м заввишки і 9100 кг ваги[5]

Подібна острівна карликовість була поширеним явищем у представників родини слонових, які завдяки гарному вмінню плавати, змогли заселити навіть відносно віддалені від суші острови. Карликові мамонти з'явилися і на сибірському острові Врангеля, виживши на ньому в якості останніх представників всіх мамонтів до 1,5 тис. років до н.е. Ряд ендемічних карликових слонів існував також на середземноморських і деяких індонезійських островах, таких як Комодо або Флорес. Відома також острівна карликова форма мастодонта. Причинами острівної карликовості були дефіцит їжі і відносна безпека через відсутність хижаків.

Відкриття[ред.ред. код]

У липні 1994 року L. Agenbroad було викликано Службою національних парків, щоб оглянути невизначений скелет, знайдений на північно-східному узбережжі острова Санта-Роза[6]. B. Agenbroad, L. Agenbroad, D. Morris, S. Morris, T. Rockwell і L. Roth [6] віднайшли кістки осьового скелета великого наземного хребетного на острові Санта-Роза. У серпні 1994 були розпочаті розкопки, вдалося відновити 90% скелета самця карликового мамонта[7] Мамонту було близько 50 років, коли він помер [6]. Скелет було знайдено в одному місці, а не розпорошеним по всьому острову. По дослідженню кістки були передані до музею природної історії в Санта-Барбарі[7] Після відкриття цього скелету, було розпочато ретельний пошук і знайдено ще 160 нових решток мамонта, переважна більшість з яких знаходилася на острові Санта Роза[6] Це було перше відкриття майже повного зразка карликового мамонта. На скелеті мамонта були відсутні лише нога, бивень, і кілька хребців. Рештки були покриті піщаною дюною, що уберегло їх від розпорошення. Найімовірніше, що мамонт просто помер від старості[8]


Ареал[ред.ред. код]

Залишки М. exilis були виявлені на трьох північних Канальних островах Каліфорнії з 1856 року: Санта-Круз, Санта-Роза, і Сан -Мігель, які разом з Анкапа були найвищими точками нині головним чином зануреного надострова Санта-Роза. Пізньоплейстоценові слони, можливо, жили на островах до приходу пращурів чумаші в ранньому голоцені, між 7,800 і 9,300 тис. років до н.е. Радіовуглецевий аналіз свідчить, що М. exilis існував на острові протягом принаймні 47 тис. років.

Сучасні слони чудові плавці, і предки М. exilis швидше за все переплили протоку завширшки 6,4 км до суходолу Санта-Роза. Так як популяція мамонтів збільшилася, за відсутністю великих хижаків, на кшталт вовків, смілодонів та американського лева, і відбулося скорочення площі існування, викликане трансгресією моря в кінці льодовикового періоду, через що суходіл Санта-Роза було розділено на чотири острови. Ці явища сприяли зменшенню розмірів тварин. Карликовість — механізм виживання на територіях, що постійно скорочується. Їх розмір тіла став меншим, що вимагало менше їжі і ресурсів. В результаті еволюції виник окремий вид — карликовий мамонт[5]

М. exilis не слід плутати з мамонтами острова Врангеля або Святого Павла, які були зменшеною расою мамонта шерстистого (М. primigenius) і які вимерли близько 1700 р. до н.е. і 4000 до н.е., відповідно.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Chester Stock and E. L. Furlong The Pleistocene elephants of Santa Rosa Island, California // Science, 68 (1928) (1754) С. 140–141. — Bibcode:1928Sci....68..140S. — DOI:10.1126/science.68.1754.140. — PMID:17772244.
  2. Agenbroad 2010, p. 1.
  3. Torben 2012, p. 3.
  4. Agenbroad, L. D. (2010). «. Mammuthus exilis from the California Channel Islands: Height, Mass and Geologic Age» (PDF). Proceedings of the 7th California Islands Symposium. с. 17. Процитовано 13 June 2012. 
  5. а б «The pygmy mammoth». Channel Islands National Park. U.S. Department of the Interior National Park Service. 2006-09-01. Процитовано 2008-06-14. 
  6. а б в г Agenbroad L.D., Johnson J., Morris D., Stafford T.W. Mammoths and Humans as Late Pleistocene Contemporaries on Santa Rosa Island (PDF) // American Geophysical Union, Spring Meeting 2007.
  7. а б Agenbroad Larry D., Don P. Morris Giant Island/Pygmy Mammoths:The Late Pleistocene Prehistory of Channel Islands National Park (PDF) // National Park Service Paleontological Research, 4 С. 35–39.
  8. anonymous anonymous "Stranded on Santa Monica" (PDF) // "Discover", 16 С. 1.


Туоянгозавр Це незавершена стаття з палеонтології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.