Мамонт карликовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мамонт карликовий
Період існування: пізній плейстоцен — ранній голоцен
Скелет
Скелет
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Надтип: Вториннороті (Deuterostomia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Звірі (Theria)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Надряд: Афротерії (Afrotheria)
Ряд: Хоботні (Proboscidea)
Родина: Слонові (Elephantidae)
Рід: Мамонт (Mammuthus)
Вид: M. exilis
Біноміальна назва
Mammuthus exilis
(Stock & Furlong, 1928)[1]

Карликовий мамонт (Mammuthus exilis) вимерлий вид з родини слонових, походив від мамонта Колумба (М. columbi) з материкової Північної Америки[2]. Жив у період від 30 до 12 тис. років тому на Канальних островах і на кшталт сучасної острівної лисиці зазнав острівної карликовості.

Цей вид вимер протягом четвертинного вимирання, під час якого вимерли багато видів мегафауни, у зв'язку зі зміною умов, до яких цей вид не зміг адаптуватися[3] Через острівну карликовість М. exilis мав у середньому 1,72 м заввишки у плечах і 760 кг ваги[4],що є разючим контрастом з його предками що мали 4,3 м заввишки і 9100 кг ваги[5]

Подібна острівна карликовість була поширеним явищем у представників родини слонових, які завдяки гарному вмінню плавати, змогли заселити навіть відносно віддалені від суші острови. Карликові мамонти з'явилися і на сибірському острові Врангеля, виживши на ньому в якості останніх представників всіх мамонтів до 1,5 тис. років до н.е. Ряд ендемічних карликових слонів існував також на середземноморських і деяких індонезійських островах, таких як Комодо або Флорес. Відома також острівна карликова форма мастодонта. Причинами острівної карликовості були дефіцит їжі і відносна безпека через відсутність хижаків.

Відкриття[ред.ред. код]

У липні 1994 року L. Agenbroad було викликано Службою національних парків, щоб оглянути невизначений скелет, знайдений на північно-східному узбережжі острова Санта-Роза[6]. B. Agenbroad, L. Agenbroad, D. Morris, S. Morris, T. Rockwell і L. Roth [6] віднайшли кістки осьового скелета великого наземного хребетного на острові Санта-Роза. У серпні 1994 були розпочаті розкопки, вдалося відновити 90% скелета самця карликового мамонта[7] Мамонту було близько 50 років, коли він помер [6]. Скелет було знайдено в одному місці, а не розпорошеним по всьому острову. По дослідженню кістки були передані до музею природної історії в Санта-Барбарі[7] Після відкриття цього скелету, було розпочато ретельний пошук і знайдено ще 160 нових решток мамонта, переважна більшість з яких знаходилася на острові Санта Роза[6] Це було перше відкриття майже повного зразка карликового мамонта. На скелеті мамонта були відсутні лише нога, бивень, і кілька хребців. Рештки були покриті піщаною дюною, що уберегло їх від розпорошення. Найімовірніше, що мамонт просто помер від старості[8]


Ареал[ред.ред. код]

Залишки М. exilis були виявлені на трьох північних Канальних островах Каліфорнії з 1856 року: Санта-Круз, Санта-Роза, і Сан -Мігель, які разом з Анкапа були найвищими точками нині головним чином зануреного надострова Санта-Роза. Пізньоплейстоценові слони, можливо, жили на островах до приходу пращурів чумаші в ранньому голоцені, між 7,800 і 9,300 тис. років до н.е. Радіовуглецевий аналіз свідчить, що М. exilis існував на острові протягом принаймні 47 тис. років.

Сучасні слони чудові плавці, і предки М. exilis швидше за все переплили протоку завширшки 6,4 км до суходолу Санта-Роза. Так як популяція мамонтів збільшилася, за відсутністю великих хижаків, на кшталт вовків, смілодонів та американського лева, і відбулося скорочення площі існування, викликане трансгресією моря в кінці льодовикового періоду, через що суходіл Санта-Роза було розділено на чотири острови. Ці явища сприяли зменшенню розмірів тварин. Карликовість — механізм виживання на територіях, що постійно скорочується. Їх розмір тіла став меншим, що вимагало менше їжі і ресурсів. В результаті еволюції виник окремий вид — карликовий мамонт[5]

М. exilis не слід плутати з мамонтами острова Врангеля або Святого Павла, які були зменшеною расою мамонта шерстистого (М. primigenius) і які вимерли близько 1700 р. до н.е. і 4000 до н.е., відповідно.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Chester Stock and E. L. Furlong (1928). «The Pleistocene elephants of Santa Rosa Island, California». Science 68 (1754). с. 140–141. Bibcode:1928Sci....68..140S. doi:10.1126/science.68.1754.140. PMID 17772244. 
  2. Agenbroad 2010, p. 1.
  3. Torben 2012, p. 3.
  4. Agenbroad, L. D. (2010). «. Mammuthus exilis from the California Channel Islands: Height, Mass and Geologic Age» (PDF). Proceedings of the 7th California Islands Symposium. с. 17. Процитовано 13 June 2012. 
  5. а б «The pygmy mammoth». Channel Islands National Park. U.S. Department of the Interior National Park Service. 2006-09-01. Процитовано 2008-06-14. 
  6. а б в г Agenbroad, L.D.; Johnson J., Morris D., Stafford T.W. «Mammoths and Humans as Late Pleistocene Contemporaries on Santa Rosa Island» (PDF). American Geophysical Union. Spring Meeting 2007. 
  7. а б Agenbroad, Larry D.; Don P. Morris. «Giant Island/Pygmy Mammoths:The Late Pleistocene Prehistory of Channel Islands National Park» (PDF). National Park Service Paleontological Research 4. с. 35–39. 
  8. anonymous, anonymous. «"Stranded on Santa Monica"» (PDF). "Discover" 16. с. 1. 


Туоянгозавр Це незавершена стаття з палеонтології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.