Манастир (Ярославський повіт)
Село
 Координати 50°07′08″ пн. ш. 22°39′57″ сх. д. / 50.118888890027776029° пн. ш. 22.66611111002777790° сх. д.Координати: 50°07′08″ пн. ш. 22°39′57″ сх. д. / 50.118888890027776029° пн. ш. 22.66611111002777790° сх. д.
|
Манастир (пол. Manasterz) — село в Польщі, у гміні В'язівниця Ярославського повіту Підкарпатського воєводства.
Назва[ред. | ред. код]
У 1977-1981 рр. в ході кампанії ліквідації українських назв село називалося Осетково (пол. Osetkowo).
Історія[ред. | ред. код]
Перша згадка про село походить з документу надання Ярослава з довколишніми селами королем Владиславом Ягайлом Яну з Тарнова 27 листопада 1387 р.
Село було в королівській власності, через що наявні дані в податкових реєстрах. Зокрема, в 1515 р. були 7 ланів ріллі (коло 175 га), млин, піп (отже, була вже церква). Село входило до Перемишльської землі Руського воєводства.
У 1885 р. село належало до Ярославського повіту, була дерев'яна парафіяльна греко-католицька церква Ярославського деканату Перемишльської єпархії, у селі було 904 мешканці (з них на території земель фільварку — 27 мешканців); за конфесійною належністю: 394 римо-католики, 510 греко-католиків.[2]
У 1936 р. в с. Монастир була греко-католицька парафія Сінявського деканату Перемишльської єпархії, яка в селі налічувала 833 парафіянина, а в дочірньому с. Червона Воля — 435. Дерев'яна церква Преображення Господнього була збудована в 1723 р.
На 01.01.1939 в селі проживало 1380 мешканців, з них 760 українців-грекокатоликів, 150 українців-римокатоликів, 450 поляків і 20 євреїв[3]. Село належало до ґміни В'язівниця Ярославського повіту Львівського воєводства.
У середині вересня 1939 року німці окупували село, однак уже 26 вересня 1939 року мусіли відступити, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР село включене до Любачівського повіту[4]. 17 січня 1940 року територія ввійшла до новоутвореного Синявського району Львівської області. 3 квітня 1940 р. РНК України своєю ухвалою постановила виселити село і мешканців переселили в Ізмаїльську область. У червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, село знову була окуповане німцями і мешканці отримали можливість повернутися в село. В липні 1944 року радянські війська оволоділи цією територією.
У жовтні 1944 року село у складі західних районів Львівської області віддане Польщі.
Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР. В 1944—1946 роках 35 сімей (154 особи) української громади були виселені до населених пунктів Станіславської, Львівської та Дрогобицької областей УРСР[5]. Українське населення села, якому вдалося уникнути вивезення до СРСР, попало в 1947 році під етнічну чистка під час проведення Операції «Вісла» і було депортовано на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині. На їх місце населяли поляків.
У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Демографія[ред. | ред. код]
Населення — 717 осіб (2011[1]), у тому числі 362 жінки та 372 чоловіки[6].
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 358 | 70 | 259 | 29 |
| Жінки | 359 | 86 | 223 | 50 |
| Разом | 717 | 156 | 482 | 79 |
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Смерек Мирослав — маляр-модерніст.
- Рудавський Кирило Інокентійович — лікар, доктор медичних наук.[8]
Примітки[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Манастир (Ярославський повіт)
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Manasterz (3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 90. (пол.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 29.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944—1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області) [1] [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Urząd gminy Wiązowica. Miejscowości Gminy [2] [Архівовано 20 грудня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ Масний З. Львівський доктор із Сорбонни. До 100-річчя з дня народження доктора Кирила Рудавського // Народне здоров'я. — 2011. — № 2 (263). — С. 9—10.
Джерела[ред. | ред. код]
- Сайт Ґміни В'язівниця. Miejscowości Gminy [3] [Архівовано 20 грудня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- Apokryf Ruski [Архівовано 31 березня 2019 у Wayback Machine.]
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |