Манас (філософський термін)

Манас - в давньо-індійській філософії це ємнісне поняття розуму (інтелекту) людини, що включає всі його ментальні прояви, яке виникає в процесі індивідуального життя. Саме це поняття має набагато ширшу основу, не лише набір інтелектуальних пізнань, а за своїм складом наближається до самого значення сутності людини (її душі).

У різних давньо-індійських релігійних течіях та навчаннях спостерігаються розбіжності у тлумаченні терміну Манас:

• У ньяя манас - тонка неподільна і вічна субстанція, яка служить інструментом сприйняття психічних явищ.
• У вайшешиці манас - останній, дев'ятий вид субстанції, невідчутне зачаток всього, існування якого виводиться на підставі логічних міркувань.
• У санкх'я манас - центральний орган, управляючий дією органів пізнання та органів дії.
• У йозі манас, разом з емпіричним Я і інтелектом становить тонке тіло, з яким пов'язана душа.
• У джайнізмі манас є поєднанням атомів і тому матеріальний.
• У буддизмі манас нематеріальний і разом з матеріальним тілом та свідомістю утворює систему, умовно, названу людиною.

В йогачарі манас реальний, складається з потоку ідей і виступає як єдина реальність, на відміну від об'єктів зовнішнього світу, які є образами, народженими самим манасом. Вайбхашіка і Саутрантіка визнають реальність манасу на ряду з реальністю зовнішніх об'єктів.

Джерела

Присухін С.І. Філософія: Навч. посіб. - К.:КНЕУ,2006. - 208 с.