Мандоліна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Мандоліна (іт. mandolino) — струнний щипковий музичний інструмент. Виконавець защипує а струни медіатором або плектром, протяжні ноти виконуються тремоло.

Мандоліна з'явилася в XVI столітті в Італі і вже в наступному стала найпоширенішим народним інструментом. Поступово вона стала популярна й в інших країнах. Найпоширенішою стала неаполітанська мандоліна, з чотирма подвійними струнами, які настроюють по квінтах, подібно як домру. Аплікатура аналогічна скрипковій. Міланська мандоліна має п'ять подвійних струн.

Мандоліну використовують як сольний, акомпонуючий і ансамблевий інструмент. Існують також оркестри мандолін різних розмірів, іноді в їхній склад входять також гітари. Такі оркестри звуться неаполітанських. В класичній музиці яскравим прикладом використання мандоліни є серенада Дон Жуана з однойменної опери В.А. Моцарта. Мандоліна також була популярна в Російській імперії, також її використовували в радянській кінопродукції (напр. у фільмі «Приключения Буратино»).

[ред.] Джерела

• Юцевич Ю. Є.. Музика. Словник-довідник. — Тернопіль: «Навчальна книга — Богдан» 2003 р. ISBN 966-7924-10-6
• Музыкальный словарь в рассказах / Михеева Л. — М.: 1986 г. 176 с. (рос.)
• Энциклопедия юного музыканта / И.Ю.Куберский, Е. В. Минина. — СПб.:ООО «Диамант», 2001. — 576 с. (рос.)

Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.