Маневрена війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Маневрена війна — війна із застосуванням маневрених з'єднань: кінних і механізованих.

Метою подібної війни є знищення армії супротивника не в бою, а шляхом відсікання його від баз постачання і основних сил за допомогою маневрів власних військ. Маневрені війни мали місце у всі часи.

Теорія маневреної війни[ред.ред. код]

Маневрена війна передбачає обхід противника з флангів і нанесення удару в тил, з метою відрізати частину ворожої армії від основних сил і тим самим примусити здатися. Удар наноситься із застосуванням великих мас рухливих військ, при просуванні облоги фортець і міст не ведуться, населені пункти обходяться стороною.

Історія[ред.ред. код]

Маневрені війни в епоху античності[ред.ред. код]

Першим прикладом маневреної війни є ассирійські завоювання. Для здійснення своїх цілей вони вперше почали використовувати кінноту (правда, без вуздечок і сідел). В епоху домінування Риму маневрені війни практично зникли: битва при Каннах була блискучим зразком оточення, але в тактичному масштабі.

Маневрені війни в Середньовіччі[ред.ред. код]

В епоху Середньовіччя всі мобільні з'єднання використовуються для нанесення ударів в лоб, обхідні маневри не використовуються.

Маневрені війни в еру порохових воєн[ред.ред. код]

В епоху порохових воєн маневрені війни важливого значення не мали — важливість надавалася лише генеральним битвам. Однак, головнокомандувачі, які йшли на такий крок, нерідко досягали успіху. Визнаними геніями подібних воєн є Фрідріх Великий і фельдмаршал Кутузов.

Маневрені війни XX століття[ред.ред. код]

Перша світова війна[ред.ред. код]

В Першу світову війну ясно намітився перехід від кінних маневрених з'єднань до механізованих. В 1914 році воюючі сторони намагалися випередити один одного в нанесенні удару. На західному фронті це було здійсненням «Плану Шліффена» — удару по Франції через Бельгію. Цей план передбачав оточення французьких військ, зосереджених на кордоні на схід від Парижа. Але в результаті затримки в Бельгії та інших невдач на початку кампанії французи зуміли запобігти охоплення. Тоді армії Франції та Німеччини кинулися до узбережжя, сподіваючись обійти його з боку. На Східному ж фронті російські війська відбили удари Австро-Угорських військ і перейшли в наступ. Однак ці успіхи були досягнуті переважно тактичним перевагою російської армії в боях. В 1916 році під командуванням генерала Брусилова Армія Російської імперії прорвала фронт і розгромила війська Австро-Угорщини (див. Брусиловський прорив).

Громадянська війна в Рос. Імперії[ред.ред. код]

Громадянська війна в Рос. Імперії — важливий етап у розвитку концепції маневрених воєн. У зв'язку з величезними відстанями і великою довжиною фронтів, активно застосовувалася кавалерія. Керівництвом РККА були зроблені багато операцій, які послужили основою для концепції глибокої наступальної операції.

Друга світова[ред.ред. код]

Друга світова війна стала апогеєм розвитку маневрених воєн — розвиток танкових військ дав необхідну швидкість маневру для оточення військ противника. Німецькі стратеги розробили тактику бліцкригу, радянські — глибокої наступальної операції.

Маневрені війни сучасності[ред.ред. код]

Після закінчення Другої світової плани ведення бойових дій грунтувалися на нанесенні ядерних ударів по території супротивника. Тим не менше в багатьох конфліктах була важлива роль маневрених з'єднань, в той час як випадків нанесення атомних ударів по військах супротивника поки не спостерігалося. Основним теоретиком використання танкового «кулака» був СРСР. Механізовані з'єднання застосовувалися при придушенні заколотів в Чехословаччині та Угорщині. Війни в Кореї і В'єтнамі були переважно позиційні. Конфлікти на Синайському півострові відзначалися застосуванням танків і БТРів, але не в стратегічному масштабі.

Джерела[ред.ред. код]