Манне Сігбан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Манне Сігбан
швед. Karl Manne Georg Siegbahn
1924 Karl Manne Siegbahn.jpg
Народився 3 грудня 1886(1886-12-03)
Еребру, Швеція
Помер 26 вересня 1978(1978-09-26) (91 рік)
Стокгольм, Швеція
Громадянство Швеція Швеція
Галузь наукових інтересів фізика
Alma mater Лундський університет
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (1924)
Nobel prize medal.svg

Карл Ма́нні Гео́рг Сі́гбан (швед. Karl Manne Georg Siegbahn; 3 грудня 1886, Еребру, Швеція — 26 вересня 1978, Стокгольм, Швеція) — шведський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики в 1924 р.

«За відкриття і дослідження в області рентгенівської спектроскопії».

Біографія[ред.ред. код]

Манні Сігбан народився в сім'ї станційного наглядача шведської залізної дорогиНільса Рейнхольда Георга Сігбані його дружиниЕмми Софії Матільди (ур. Цеттенберг). У 1906 р. Сігбан вступив до університету Лунд а, який він закінчив у 1911 р. захист докторської дисертації за темою «Вимірювання магнітного поля». Вже з 1907 по 1911 рр.. Сігбан працює асистентом професора Йоганна Рідберга. Після захисту дисертації Сігбан стає доцент ом і в 1915 р. професором. Після смерті Рідберга в 1919 р. Сігбан займає його кафедру. У 1923 р. Сігбан переходить в Упсальський університет і в 1937 р. стає професором-дослідником в Королівської Шведської Академії Наук. З 1938 по 1947 рр.. Сігбан — президент міжнародного союзу чистої та прикладної фізики (IUPAP).

У 1914 р. Сігбан одружується на Катрін Хьогб. Батько двох синів: Бо (1915), який зробив кар'єру дипломата і Кая (1918), що став фізиком і отримав в 1981 р. Нобелівську премію.

Досягнення[ред.ред. код]

З 1908 по 1912 рр.. Сігбан працював над завданнями в галузі електрики і магнетизму. Потім його інтерес перемістився в область рентгенівської спектроскопії. Він запропонував покращення в схемі і методикою експерименту, які призвели до помітного збільшення точності вимірювань і дозволили (спільно з розвивалася в той час квантовою механікою) отримати повне розуміння оболонкової структури електронної оболонки атома. , У 1923 р. Сігбан випустив монографію «Спектроскопія рентгенівського випромінювання», в якій були зібрані всі результати його роботи і яка стала класичним прикладом наукової літератури. У 1924 р. Сігбан був удостоєний Нобелівської премії з фізики.

Після переходу до академії наук Сігбан зайнявся ядерною фізикою і ініціював побудову циклотрона для прискорення дейтронів, генератора високої напруги, багатьох бета-спектрометрів і одного електронного мікроскопа. За допомогою цього устаткування його інститут посів одне з провідних місць у дослідженні атомного ядра і процесів радіоактивного випромінювання.

Нагороди[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]