Мантон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мантон
Menton
Blason ville fr Menton (Alpes-Maritimes).svg 
Країна Франція Франція
Регіон Прованс — Альпи — Лазурний берег 

Департамент

Приморські Альпи 
Округ Ніцца
Кантон центр кантонів Мантон-Ест і Мантон-Уест
Код INSEE 06083
Поштові індекси 06500
Координати 43°46′30″ пн. ш. 7°30′00″ сх. д. / 43.775° пн. ш. 7.50° сх. д. / 43.775; 7.50Координати: 43°46′30″ пн. ш. 7°30′00″ сх. д. / 43.775° пн. ш. 7.50° сх. д. / 43.775; 7.50
Висота 0 - 774 м.н.р.м.
Площа 17 км²
Населення 28 926 (2011-01-01)
Густота 1701,53 ос./км²
Розташування
Мантон (Франція)
Мантон
Влада
Мер
Мандат
Jean-Claud Guibal
2008-2014

Манто́н (або Менто́на, фр. Menton, італ. Mentone) — місто та комуна (муніципалітет) у Франції, у регіоні Прованс — Альпи — Лазурний берег, департамент Приморські Альпи. Населення — 28 926 осіб (2011)[1].

Menton vieille ville.JPG

Муніципалітет розташований на відстані[2] близько 690 км на південний схід від Парижа, 180 км на схід від Марселя, 21 км на північний схід від Ніцци на Лазурному Березі Французької Рив'єри, місто називають перлиною Рив'єри.

Історія[ред.ред. код]

Мантон: Старе місто і бухта

До 1861 року місто було частиною кнізівства Монако, але перейшло під контроль Наполеона ІІІ за вимогою городян і було передано Франції Карлом ІІІ для визнання незалежності Монако.

Географія, клімат і господарство[ред.ред. код]

Мантон розташований біля франко-італійського кордону, навпроти італійського містечка Вентімілья. Теплий клімат сприяє розведенню лимонових, мандаринових і помаранчевих садів, тому одним з найпоширеніших символів міста є лимон.

Рибна промисловість зазнала великої шкоди у 1980-х і 1990-х роках через розповсюдження так званої «водорості-вбивці» Caulerpa taxifolia (азійської тропічної водорості, яку в Середземному морі вперше було знайдено біля розташованого поблизу Океанографічного Музею Монако в 1984 році), яка розповсюдилась була морським дном узбережжя, і призвела до значного зменшення місцевих популяцій риб.

Краєвиди міста[ред.ред. код]

Місто Мантон відоме своїми садами і парками — сад Оранжерея Мадонни і Екзотичний ботанічний сад Мантона, вілла Фонтана Роза, парк якої відкрито для відвідування, парк Марія Серена.

Мантон. Вид на старе місто

Архітектурні пам'ятки:

  • Базиліка Св. Архангела Михаїла з дзвінницею, побудована у 1619 році генуезьким архітектором Лоренцо Лаванья.
  • Музей Жана Кокто, розташований у Бастіоні порту Мантона. Бастіон було збудовано 1636 року на воді, але у наш час він розтошовується вже на береговій лінії.
  • Зала укладання шлюбів мерії міста, яку розписав і перетворив на справжній витвір мистецтва 1950-х роках Жан Кокто.

Щорічні культурні заходи[ред.ред. код]

У лютому проводять Лимоновий фестиваль, його заходи відбуваються за якоюсь тематикою, змінюваною щороку. У минолому проводились фестивалі Віва Еспанья (Viva España), Дісней (Disney), Неверленд (Neverland — Країна, Що Не Існує — за мотивами казок), Індія. Фестиваль триває кілька днів, упродовж яких вулицями міста проходять артисти й музиканти. Сади й саме місто прикрашають за тематикою фестивалю, лимоновими деревами і цитрусовими фруктами.

У центрі старого міста проводиться щорічний Фестиваль класичної музики.

Демографія[ред.ред. код]

Динаміка населення (Ehess[3] · [4] і INSEE[5] ):

Розподіл населення за віком та статтю (2006)[6]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 12 504 1976 1541 3129 3202 2334 322
Жінки 15 153 1964 1517 3502 3768 3598 804



Міста-побратими[ред.ред. код]

Панорама міста


Економіка[ред.ред. код]

2010 року серед 17 523 осіб працездатного віку (15-64 років) 12 940 були активними, 4583 — неактивними (показник активності 73,8%, у 1999 році було 70,4%). З 12 940 активних мешканців працювали 11 492 особи (5939 чоловіків та 5553 жінки), безробітними було 1448 (630 чоловіків та 818 жінок). Серед 4583 неактивних 1595 осіб було учнями чи студентами, 1515 — пенсіонерами, 1473 були неактивними з інших причин[7].

У 2010 році в муніципалітеті числилось 15119 оподаткованих домогосподарств у яких проживали 31275,5 особи, медіана доходів виносила 19 477 євро на одного особоспоживача[8]

Галерея зображень[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Кількість населення у 2011 році». INSEE. Процитовано 28 вересня 2014. (фр.)
  2. Фізичні відстані розраховані за координатами муніципалітетів
    • Використано матеріали зі статті у [{{{1}}} французькій Вікіпедії]«Des villages de Cassini aux communes d'aujourd'hui». Cassini. Процитовано 15 février 2010. , наведено за французькою вікіпедією
  3. «Population selon le sexe et l'âge...2006» [Населення за статтю та віком...2006] (фр.). INSEE. Архів оригіналу за 2012-09-04. Процитовано 2011-06-27. 
  4. «Base chiffres clés : emploi - population active 2010» [Базисні показники: зайнятість та активність населення в 2010 році] (фр.). INSEE. Процитовано 15 листопада 2013.  (наближені дані, в 1999 році тимчасова зайнятість врахована частково)
  5. «Revenus fiscaux des ménages en 2010» [Оподатковані доходи домогосподарств у 2010 році] (фр.). INSEE. Процитовано 18 жовтня 2013.  Діти та онуки які проживали у двох місцях враховані як 0,5 особи в обох місцях проживання. Перша особа у домогосподарстві це один особоспоживач (ОС), інші дорослі — по 0,5 ОС, діти до 14 років — по 0,3 ОС.


Географія Франції Це незавершена стаття з географії Франції.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.