Мануйлівка (Дніпро)
| Мануйлівка Дніпро | ||||
 Слобожанський проспект | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| Координати: 48°29′19″ пн. ш. 35°03′35″ сх. д. / 48.4886889° пн. ш. 35.059889° сх. д. | ||||
| Район | Амур-Нижньодніпровський | |||
| Адмінодиниця |
Новомосковський повіт Мануїлівський районd | |||
| Заклади освіти та культури |
Міжрегіональна академія бізнесу та права | |||
Мануйлівка (Попівка) — колишнє козацьке село, сучасний район у Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра.[1]
Про село[ред. | ред. код]
На лівому березі Дніпра при річці Гнилокіш (у документах 1886 року також — болото Гнилокіть). Утворювало Мануйлівську волость Новомосковського повіту.
Головні вулиці:
- Мануйлівський проспект (колишня Шосейна вулиця, проспект Воронцова),
- Лугова вулиця,
- Ростовська вулиця,
- Слобожанський проспект (колишні Підгороднянський шлях й згодом Новомосковський шлях, проспект імені газети Правди),
- Вулиця Каруни (колишня Залізнична вулиця),
- Базарний майдан Мануйлівки.
Історія[ред. | ред. код]
Уперше згадується 1744 року, коли козацьке займище заможного козака Мануйла почало обростати маєтками інших запорожців. Входила до Самарської паланки.
Після скасування 1775 року Запорозької Січі Катерина II віддала генерал-майору Василю Степановичу Попову (1743 або 1745—1822) 4500 десятин землі і слободу Мануйлівку, яку він перейменував на свою честь. Проте, в документах і надалі існувала народна назва «Мануйлівка». Попов був керівником канцелярії Потьомкіна з 1783 року[2].
У середині XIX сторіччя у Попівку було перенесено дерев'яний храм Покрови Пресвятої Богородиці з Фабрики, — західної частини Катеринослава.
Швидкий розвиток Мануйлівки у кінці 19 сторіччя пов'язаний із початком будівництва у 1871—1873 роках гілки на Катеринослав до сучасного зупинного пункту Амур Лозово-Севастопольської залізниці й продовженням залізничного руху через Дніпро на південний захід через двоярусний міст у 1884 році.
Свято-Покровський собор у Мануйлівці був побудований у 1874 році. Він був розташований біля стадіону Комінтерн за 9-ю міською лікарнею[3].
1886 рок у Мануйлівці налічувалось 1494 мешканці, 269 дворів, волосна управа, православна церква, школа, готель, лавка, ярмарок, дві лісові пристані на відстані 500 м і 3 км, залізнична станція на відстані 1,6 км.
1913 року в Катеринославському довіднику про Мануйлівку сказано: «Дещо нижче Нижньодніпровську знаходиться село Мануйлівка, колись минувший Запорізький Кіш. Село це, поступово забудовувалося, злилося з Нижньодніпровськом. У сучасний час тут близько 3000 душ. Через Мануйлівку прокладено земське шосе між Амуром й Новомосковськом».
Тут діяв філіал «Просвіти»[4]. Мешкали поет Іван Манжура та діяч ОУН Петро Корж.
Після радянської окупації України 1922 року село було перейменовано на Воронцівку на честь революціонера Петра Воронцова.
1933 року Свято-Покровський собор був зруйнований радянською владою більшовиків. Тепер УПЦ МП відбудувала тут новий храм на честь Серафіма Саровського[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ сайтов., 152.su - разработка. Офіційний вебпортал Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради - Історична довідка. andrada.com.ua. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 17 вересня 2016.
- ↑ Між націоналізмом і толерантністю (укр.). Volodymyr Staryk. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 17 вересня 2016.
- ↑ а б Пашук, Людмила (29.07.2000). Незакатние світло. Газета «Днепр Вечерний».
- ↑ Історичний календар. Дніпро-Дніпропетровськ. gorod.dp.ua. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 17 вересня 2016.
| |||||||||||
