Мануфактура
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
Дана серія є чаcтиною |
| Економічний портал · ред. |
Мануфакту́ра — форма промислового виробництва, що характеризується поділом праці між найманими працівниками та використанням ручної праці. Мануфактура передувала заводам і фабрикам.
Зміст |
[ред.] Передумови утворення мануфактури
- зростання ремесла, товарного виробництва
- поява майстерень з наймані працівники
- накопичення грошових багатств в результаті первинного накопичення капіталу
[ред.] Шляхи виникнення мануфактури
- об'єднання в одній майстерні ремісників різних спеціальностей, завдяки чому продукт аж до його остаточного виготовлення виробництво в одному місці
- об'єднання в загальній майстерні ремісників одній і тій же спеціальності, кожен з яких виконував безперервно одну і ту ж окрему операцію.
[ред.] Форми мануфактури
[ред.] Розсіяна мануфактура
У розсіяній мануфактурі підприємець скуповував і продавав продукт самостійних ремісників, постачав їх сировиною знаряддями виробництва. Дрібний виробник фактично знаходився на положенні найманого працівника, що отримував заробітну плату, але продовжував трудіться в своїй домашній майстерні.
[ред.] Змішана мануфактура
Змішана мануфактура поєднувала виконання окремих операцій в централізованої майстерні з роботою вдома. Подібна мануфактура виникала, як правило, на базі домашнього кустарного промислу.
[ред.] Централізована мануфактура
Найбільш розвиненою формою була централізовна мануфактура, яка об'єднувала наємних робочих в одній майстерні. Мануфактура вела до спеціалізації працівників і розділенню праці між ними, що підвищувало його продуктивність.
[ред.] Мануфактура в Росії за Петра I
Типи мануфактури (казенні, вотчинні, посесійні, купецькі, селянські)
У промисловості відбулася різка переорієнтація з дрібних селянських і ремісничих господарств на мануфактуру. При Петре було засновано не менше 200 нової мануфактури, він всіляко заохочував їх созданіє.
Російська мануфактура, хоча і мала капіталістичні риси, але використання на ній переважно праці селян — посесійних, приписних, оброчних і ін. — робило її кріпацьким підприємством. Залежно від того, чиєю власністю вони були, мануфактури ділилися на казенних, купецьких і поміщицьких. У 1721 р. промисловцям було надане право купувати селян для закріплення їх за підприємством (посесійні селяни).
Приписні селяни, залежне для феодала населення Росії в 17 — середині 19 ст., яке було зобов'язане замість сплати оброчної і подушної податі працювати на казенних або приватних заводах і фабриках. В кінці 17 ст. і особливо в 18 ст. уряд для підтримки крупної промисловості і забезпечення її дешевою і постійною робочою силою широко практикував приписку державних селян до мануфактури на Уралі і в Сибіру. Зазвичай П. до. прикріплялися до мануфактури без певного терміну, тобто навіки. Формально вони залишалися власністю феодальної держави, але на практиці промисловці експлуатували і карали їх як своїх кріпосних
Державні казенні заводи використовували працю державних селян, приписних селян, рекрутів і вільних найманих майстрів. Вони обслуговували важку промисловість — металургію, судноверфі, копальні.
На купецькій мануфактурі, що випускала переважно товари широкого споживання, працювали і посесійні, і оброчні селяни, а також вільнонаймана робоча сила. Помещичьі підприємства повністю забезпечувалися силами кріпосних помещика-владельца.
[ред.] Дивись також
 |
Це незавершена стаття з економіки. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
