Манфред (король Сицилії)
| Манфред I | |
| Manfredi di Sicilia | |
 |
|
| Король Сицилії | |
| Початок правління: | 1258 |
|---|---|
| Кінець правління: | 1266 |
| Коронація: | 10 серпня 1258 |
| Інші титули: | князь Таранто |
| Партія: | гібеліни |
| Попередник: | Конрад IV |
| Наступник: | Карл I |
| Дата народження: | 1231 |
| Місце народження: | Веноза |
| Дата смерті: | 26 лютого 1266 |
| Місце смерті: | Беневенто |
| Дружина: | Беатріс Савойська Олена Ангеліна Комніна |
| Діти: | 3 сини та 3 доньки |
| Династія: | Гогенштауфени |
| Батько: | Фрідріх II |
| Мати: | графиня Б'янка ді Ланчіа |
Манфред I (*1231 — †26 лютого 1266) — король Сицилії у 1258–1266 роках.
Зміст |
Життєпис [ред.]
Князь Таранто [ред.]
Походив з династії Гогенштауфенів. Народився у м.Веноза. Син Фрідріха II, імператора Священної Римської імперії, та графині Б'янки ді Ланчіа. Втім Фрідрих II одружився з Ланчіа лише незадовго до смерті й тоді ж визнав Манфреда за законного сина, надавши титул князя Тарантського (у середині 1240-х років). Замалоду Манфред навчався спочатку у Болонському, а згодом у Паризькому університетах.
Після смерті у 1250 році до Манфреда перейшло керування Сицилійським королівством на час допоки його зведений брат Конрад IV зміцнював свою владу у Німеччині. Манфреду довелося боротися з повстаннями баронів, яких підбурював папа римський Іннокентій IV проти династії Гогенштауфенів. Втім Манфреду вдалося досить швидко приборкати повстання. Зрештою він намагався домовитися з папою римським, але марно.
У 1252 році до Італії прибуває Конрад IV, який разом з Манфредом, завершує упокорення південної Італії. Втім новий король Сицилії перебирає стерно влади на себе, а Манфред залишається лише князем Таранто. Втім 21 травня 1254 роки Конрад IV помирає. Іннокентій IV оголошує себе патроном малолітнього сина Конрада IV — Конрадіна. Призначається регент — Бертольд Гогенбург, який намагається домовитися з папою римським стосовно збереження влади Гогенштауфенів над королівством Сицилія, проте не досягає успіху. З огляду на це Гогенбург складає з себе регентські повноваження. Новим регентом оголошується Манфред. Це рішення не було визнано папою римський, який викляв Манфреда у липні 1254 року.
Конфлікт через деякий час вдалося владнати. Манфреда визнано королівським намісником, анафему знято. Втім Манфред, не відчуваючи себе у безпечі, відправився до таранто збирати війська. В цей час папська армія зайнято область Кампанію. У 1254 році Манфред завдав поразки папській армії при Фоджі. В цей час помирає Іннокентій IV, новий папа римський Олександр IV продовжив війну, проте зазнав численних поразок. Зрештою Манфред оволодів всім південем Італії. після цього надав підтримки гібелінам у Тоскані та лаціумі. Завдяки цьому у 1257 році у Римі встановилася влада сенатора Бланколеоне деї Андало, який підтримував Манфреда. Папа римський втік до Вітербо.
Король Сицилії [ред.]
В цей час поширилися чутки про смерть Конрадіна у німеччині. З огляду на це знать та представники міст королівства запросили Манфреда стати новим королем. Коронація відбулася 10 серпня 1258 році у Палермо. Втім Олександр IV не визнав його королем. Манфред продовжив боротьбу з папством, підтримуючи гібелінів. Він надав поміч флорентійським вигнанцям на чолі із Фарінатом деї Уберті, які завдали рішучої поразки 4 вересня 1260 року при Монтаперті прихильникам гвельфів. Завдяки цьому успіху практично уся центральна Італія опинилися під впливом Манфреда, що поширився на Романью та Ломбардію. До того ж було укладено союз з Педро III, королем Арагону.
Після смерті у 1261 році папи Олександра IV його наступники —Урбан IV та Климент IV — продовжили боротьбу з Манфредом. Вони запросили Карла Капетінга, графа Анжуйського, передавши тому корону Сицилії. Останній зміг у 1265 році розбити гібелінів у Савойї, П'ємонті та Романьї. Зрештою його було короновано у Римі 6 січня 1266 року. Після цього рушив до Неаполю. Вирішальна битва відбулася 26 січня того ж року біля Беневенто, в якій війська Манфреда зазнали ніщивної поразки, а сам він загинув.
Родина [ред.]
1. Дружина — Беатріс (1220–1259), донька Амедео IV, графа Савойського
Діти:
- Констанція (1249–1302), дружина Педро III, короля Арагону
2. Дружина — Олена Ангеліна (1242–1271), донька Михайла II Комніна, деспота Епіру
Діти:
- беатріс (1260–1307)
- Фрідрих (1261–1312)
- Генріх (1262–1318)
- Енцо (1265–1301)
- Флорделіс (1266–1297)
Джерела [ред.]
- Steven Runciman, Las Visperas Sicilianas Ed. Reino de Redonda (2009) ISBN 978-84-933656-7-7
- Odilo Engels: Die Staufer, 8. Auflage, Stuttgart 2005, ISBN 3-17-017997-7.
- Enrico Pispisa, Il regno di Manfredi, Messina 1991
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Манфред (король Сицилії) |
