Манфред (король Сицилії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Манфред I
Manfredi di Sicilia
Manfred Crowned.jpg
Король Сицилії
Початок правління: 1258
Кінець правління: 1266
Коронація: 10 серпня 1258
Інші титули: князь Таранто
Партія: гібеліни
Попередник: Конрад IV
Наступник: Карл I
Дата народження: 1231
Місце народження: Веноза
Дата смерті: 26 лютого 1266(1266-02-26)
Місце смерті: Беневенто
Дружина: Беатріс Савойська
Олена Ангеліна Комніна
Діти: 3 сини та 3 доньки
Династія: Гогенштауфени
Батько: Фрідріх II
Мати: графиня Б'янка ді Ланчіа

Манфред I (*1231 — †26 лютого 1266) — король Сицилії у 12581266 роках.

Життєпис[ред.ред. код]

Князь Таранто[ред.ред. код]

Походив з династії Гогенштауфенів. Народився у місті Веноза. Син Фрідріха II, імператора Священної Римської імперії, та графині Б'янки ді Ланчіа. Втім Фрідрих II одружився з Ланчіа лише незадовго до смерті й тоді ж визнав Манфреда за законного сина, надавши титул князя Тарантського (у середині 1240-х років). Замалоду Манфред навчався спочатку у Болонському, а згодом у Паризькому університетах.

Після смерті у 1250 році до Манфреда перейшло керування Сицилійським королівством на час допоки його зведений брат Конрад IV зміцнював свою владу у Німеччині. Манфреду довелося боротися з повстаннями баронів, яких підбурював папа римський Іннокентій IV проти династії Гогенштауфенів. Втім Манфреду вдалося досить швидко приборкати повстання. Зрештою він намагався домовитися з папою римським, але марно.

У 1252 році до Італії прибуває Конрад IV, який разом з Манфредом, завершує упокорення південної Італії. Втім новий король Сицилії перебирає стерно влади на себе, а Манфред залишається лише князем Таранто. Втім 21 травня 1254 роки Конрад IV помирає. Іннокентій IV оголошує себе патроном малолітнього сина Конрада IV — Конрадіна. Призначається регент — Бертольд Гогенбург, який намагається домовитися з папою римським стосовно збереження влади Гогенштауфенів над королівством Сицилія, проте не досягає успіху. З огляду на це Гогенбург складає з себе регентські повноваження. Новим регентом оголошується Манфред. Це рішення не було визнано папою римський, який викляв Манфреда у липні 1254 року.

Конфлікт через деякий час вдалося владнати. Манфреда визнано королівським намісником, анафему знято. Втім Манфред, не відчуваючи себе у безпечі, відправився до таранто збирати війська. В цей час папська армія зайнято область Кампанію. У 1254 році Манфред завдав поразки папській армії при Фоджі. В цей час помирає Іннокентій IV, новий папа римський Олександр IV продовжив війну, проте зазнав численних поразок. Зрештою Манфред оволодів всім південем Італії. після цього надав підтримки гібелінам у Тоскані та лаціумі. Завдяки цьому у 1257 році у Римі встановилася влада сенатора Бланколеоне деї Андало, який підтримував Манфреда. Папа римський втік до Вітербо.

Король Сицилії[ред.ред. код]

Герб Манфреда I, короля Сицилії

У цей час поширилися чутки про смерть Конрадіна у Німеччині. З огляду на це знать та представники міст королівства запросили Манфреда стати новим королем. Коронація відбулася 10 серпня 1258 року в Палермо. Втім, папа Олександр IV не визнав його королем. Манфред продовжив боротьбу з папством, підтримуючи гібелінів. Він надав поміч флорентійським вигнанцям на чолі із Фарінатом деї Уберті, які завдали рішучої поразки 4 вересня 1260 року при Монтаперті прихильникам гвельфів. Завдяки цьому успіху практично уся центральна Італія опинилися під впливом Манфреда, що поширився на Романью та Ломбардію. До того ж було укладено союз з Педро III, королем Арагону.

Після смерті у 1261 році папи Олександра IV його наступники —Урбан IV та Климент IV — продовжили боротьбу з Манфредом. Вони запросили Карла Капетинга, графа Анжуйського, передавши тому корону Сицилії. Карл Анжуйський зміг 1265 року розбити гібелінів у Савойї, П'ємонті та Романьї. Зрештою його було короновано у Римі 6 січня 1266 року. Після цього рушив до Неаполя. Вирішальна битва відбулася 26 січня того ж року біля Беневенто. У ній війська Манфреда зазнали ніщивної поразки, а сам він загинув.

Родина[ред.ред. код]

1. Дружина — Беатріс (1220–1259), донька Амедео IV, графа Савойського

Діти:

  • Констанція (1249–1302), дружина Педро III, короля Арагону

2. Дружина — Олена Ангеліна (1242–1271), донька Михайла II Комніна, деспота Епіру

Діти:

  • беатріс (1260–1307)
  • Фрідрих (1261–1312)
  • Генріх (1262–1318)
  • Енцо (1265–1301)
  • Флорделіс (1266–1297)

Джерела[ред.ред. код]

  • Steven Runciman, Las Visperas Sicilianas Ed. Reino de Redonda (2009) ISBN 978-84-933656-7-7
  • Odilo Engels: Die Staufer, 8. Auflage, Stuttgart 2005, ISBN 3-17-017997-7.
  • Enrico Pispisa, Il regno di Manfredi, Messina 1991