Маній Ацилій Глабріон (консул 191 до н. е.)

Маній Ацилій Глабріон (лат. Manius Acilius Glabrio) — давньоримський консул, генерал.

У 201 р. до н. е. він був народним трибуном під командуванням Сципіона в Африці. У 200 р. до н. е. став decemvir sacrorum - децемвиром для жертвоприношень, а в 197 р. до н. е. - еділом. В якості претора придушив повстання рабів в Етрурії у 196 р. до н. е.

У 191 р. до н. е. Глабріон став консулом, переміг Антіоха Великого у битві при Фермопілах у і змусив його покинути Грецію. Потім він звернув свою увагу на Етолійський союз, який переконав Антіоха оголосити війну Риму, і тільки заступництво Тіта Квінкция Фламініна врятувало Союз від знищення.

У 189 р. до н. е. Глабріон був кандидатом у цензори, але зустрів опір знаті, особливо Катона, яка не бажала допустити до влади вихідця з плебеїв. Трибуни звинуватили його у приховуванні частини сирійської здобичі, його легат дав свідчення проти нього і Глабріону довелося зняти свою кандидатуру.

Можливо, саме Маній Ацилій Глабріон був автором закону (lex Acilia), який залишав за жерцями право включати або не включати додатковий місць у календарний рік.

Його син, Маній Ацилій Глабріон, також був політиком. Як дуумвір, він у 181 р. до н. е. збудував храм богині Pietas, виконавши обітницю свого батька, дану ним під час битви при Фермопілах. В тому ж храмі була встановлена позолочена кінна статуя Глабріона.

Джерела

• Encyclopædia Britannica (англ.)
• Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (нім.)

Література

• Тіт Лівій. Історія від заснування міста

Посилання

• Антиковедение (рос.)