Маній Емілій Лепід (консул 66 до н. е.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Маній Емілій Лепід (лат. Manius Aemilius Lepidus) - давньоримський політик, консул 66 р. до н. е.

Походив з патриціанського роду Еміліїв. Народився близько 109 р. до н. е. Його батьком вірогідно був Маній Емілій Лепід, монетарій. Мав сина - Квінта Емілія Лепіда, консула 21 р. до н. е.

У період між 84 та 78 рр. до н. е. знаходився в Азії на посаді проквестора. До 69 р. до н. е. обіймав посаду претора. Був обраний консулом у 66 р. до н. е. разом з Луцієм Волькацієм Туллом. Підтримав Гнея Корнелія, якого звинуватили в ображенні величі римського народу.

Згадується серед багатьох консулярів, що підтримали Цицерона при придушенні заколоту Катіліни у 63 р. до н. е. Він відмовився прийняти у своії домівці Катіліну, який бажав бути добровільно взятим під варту, аби зняти з себе підозру, а в грудні того ж року Маній Емілій підтримав пропозицію про смертний вирок прибічникам Катіліни.

У 49 р. до н. е., на самому початку громадянської війни, зичив перемогу Гнею Помпею, але не наважився відплити з ним до Епіра і залишився в Італії.

Джерела[ред.ред. код]

  • Цицерон
  • Саллюст. Bellum Catilinae
  • Діон Кассій. Історія Риму
  • Асконій
  • William Smith. Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology (1870)