Манґаніт
| Манґаніт | |
|---|---|
[[Зображення:|250px]] |
|
| Загальні відомості | |
| Підклас | {{{Підклас}}} |
| Група | {{{Група}}} |
| Генезис | {{{Генезис}}} |
| Хімічна формула | MnO[OH] |
| Ідентифікація | |
| Колір | темно-сірий до чорного |
| Сингонія | моноклінна |
| Твердість за шкалою Мооса | 4 |
| Блиск | напівметалічний |
| Питома вага | 4,33 г/см³ |
| Оптичні властивості кристалів | |
| Інші властивості | |
Манґані́т(рос. манганит, англ. manganite, brown manganese ore, нім. Manganit m) — мінерал класу оксидів та гідроксидів, основний оксид манґану ланцюжкової будови.
Зміст |
Загальний опис [ред.]
Формула: MnO[OH].
Містить (%): MnO — 40,4; MnO2 — 49,4; H2O — 10,2.
Домішки: SiO2, Fe2O3, Al2O3, CaO.
Сингонія моноклінна.
Утворює друзи, щітки кристалів (в гідротермальних жилах), але в осадових родовищах Mn — звичайно агрегати: щільні, натічні, оолітові, рідше зернисті.
Густина 4,33.
Твердість 4.
Блиск напівметалічний.
Прозорий у тонких уламках.
Риса шоколадна (бура).
Крихкий.
Злам нерівний.
Походження, поширення [ред.]
Походження осадове або гідротермальне.
Утворюється при вивітрюванні мінералів і гірських порід, що містять манґан.
Зустрічається також у гідротермальних низькотемпературних жилах. Разом з іншими оксидами і гідроксидами Mn (піролюзитом, псиломеланом тощо) і родохрозитом манґаніт складає марганцеві руди найважливіших у промисловому відношенні осадово-морських родовищ: Чіатурського (Грузія), Нікопольського (Україна), о. Грут-Айленд (Австралія). У вигляді кристалів зустрічається в низькотемпературних гідротермальних жилах спільно з баритом, кальцитом, рідше кварцом (Ільменау, ФРН).
Інші знахідки: Гарц (ФРН), Ар'єж і Високі Піренеї (Франція), Камберленд та Девоншир (Англія), Абердин (Шотландія), поблизу о. Верхнє (шт. Мічіган, США), округ Аламеда (шт. Каліфорнія, США) та ін.
В Україні є у Придніпров'ї. Збагачується головним чином гравітаційними методами в поєднанні з промиванням і магнітною сепарацією. З бідних руд вилучається пінною сепарацією.
Від лат. «manganum» — манґан. (W. K. Haidinger, 1827).
Див. також [ред.]
Література [ред.]
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Манґаніт |
